Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Карась О.В.

Нечитайла О.М.

Костенка М.I.

Шипуліної Т.М.

секретар судового засідання Бойченко Ю.П.

за участю представників:

позивача: Стоцька А.А. (дов. від 25.07.2006 р. №70/10-012);

відповідача: Рабчинська Л.С. (дов. від 24.01.2006 р.)

розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Сільвер Поліграф"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2005 р.

у справі №32/777-25/428

за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

до 1.Акціонерного товариства закритого типу "Сільвер Поліграф"

2.Приватного підприємства "Алкомп"

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва (далі по тексту - позивач, ДПI у Святошинському районі м. Києва) 15.10.2003 р. звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства закритого типу "Сільвер Поліграф" (далі по тексту - відповідач 1, АТЗТ "Сільвер Поліграф") та Приватного підприємства "Алкомп" (далі по тексту - відповідач 2, ПП "Алкомп") про визнання недійсним договору на розміщення рекламоносіїв від 27.06.2001 р. на загальну суму у розмірі 30 243,02 грн., укладеного між АТЗТ "Сільвер Поліграф" та ПП "Алкомп".

31.10.2004 р. ДПI у Святошинському районі м. Києва подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить визнати недійсним договір від 27.06.2001 р., укладений між АТЗТ "Сільвер Поліграф" та ПП "Алкомп" на загальну суму у розмірі 30 243,02 грн. та стягнути з АТЗТ "Сільвер Поліграф" в дохід держави все отримане за договором від 27.06.2001 р.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.02.2005 р. у справі №32/777-25/428 (а.с. 182-190, суддя Морозов С.М.) в задоволенні позовних вимог ДПI у Святошинському районі м. Києва відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних доказів, які б засвідчували наявність умислу у сторін за договором та факт укладення спірного договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Крім того, на думку суду першої інстанції, відсутні належні докази порушення податкового законодавства як АТЗТ "Сільвер Поліграф", так і ПП "Алкомп".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2005 р. рішення Господарського суду м. Києва від 16.02.2005 р. у справі №33/777-25-428 скасовано; прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ДПI у Святошинському районі м. Києва задоволені повністю; стягнуто з АТЗТ "Сільвер Поліграф" в доход Державного бюджету грошові кошти у розмірі 30 243,02 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована обгрунтованістю вимог позивача. Так, на думку суду апеляційної інстанції, матеріалами справи встановлено факт протиправної спрямованості діяльності ПП "Алкомп" та укладення спірного договору з метою, що завідомо суперечить інтересам держави, при наявності умислу з боку відповідача 2.

АТЗТ "Сільвер Поліграф" не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2005 р. у справі №32/777-25/428 подало касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, а рішення Господарського суду м. Києва від 16.02.2005 р. залишити без змін, з підстав порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга АТЗТ "Сільвер Поліграф" підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.06.2001 р. між АТЗТ "Сільвер Поліграф" та ПП "Алкомп" укладено договір на розміщення рекламоносії, відповідно до умов якого ПП "Алкомп" зобов'язалось надати послуги з розміщення рекламоносіїв на суму у розмірі 30 243,02 грн., а АТЗТ "Сільвер Поліграф" прийняти та оплатити їх. Про фактичне виконання зазначеного договору свідчать накладна від 27.06.2001 р. №457 та рахунок-фактура від 19.06.2001 р., наявні в матеріалах справи.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 01.10.2002 р. визнано недійсним статут і установчі документи ПП "Алкомп" з моменту їх реєстрації.

Судом апеляційної інстанції з посиланням на встановлення рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 01.10.2002 р. факту здійснення після 15.02.2001 р. фінансово-господарської діяльності від імені ПП "Алкомп" невстановленими особами, зроблено висновок про спрямованість діяльності ПП "Алкомп" на ухилення від сплати податків і зборів, наявність мети, що завідомо суперечила інтересам держави та визнано договір від 27.06.2001 р. недійсним на підставі ст. 49 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) із застосуванням відповідних наслідків.

Поряд з цим, за змістом ст. 49 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства. Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди - обома сторонами чи однією.

На думку судової колегії, наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів цієї сторони договору недійсними та скасування державної реєстрації, оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.

Судження та висновки суду, викладені у рішенні Оболонського районного суду м. Києва, яким визнані недійсними установчі документи ПП "Алкомп", а також неправомірною вся комерційна діяльність підприємства, починаючи з моменту реєстрації, не є обов'язковими для господарських судів, оскільки згідно з ч.4 ст.35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (який застосовувався до даних правовідносин до 01.09.2005 р.) рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду лише щодо фактів (обставин), які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними є здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави, а сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягнув за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстраціє і до моменту виключення з державного реєстру.

В судових рішеннях попередніх інстанцій відсутні обставини, які б підтверджували, що укладаючи договір від 27.06.2001 р., сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства. Навпаки, встановлені судом факти свідчать про те, що ПП "Алкомп" сплатило продавцю в ціні товару податок на додану вартість.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства помилково грунтується на обставинах, які не мали правового значення для справи та є наслідком порушення вимог процесуального закону про належність доказів та підстави звільнення від доказування.

Крім того, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне зазначити, що суд апеляційної інстанції не мав правових підстав для застосування ст. 49 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) на момент винесення постанови у справі, оскільки 01.01.2004 р. Цивільний кодекс УРСР (1540-06) втратив чинність згідно з п. 1 та п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) .Цивільний кодекс України (435-15) , який набрав чинності, не містить такі публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди, які встановлені ст. 49 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) . Цим кодексом скасована ві дповідальність (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції - стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. Наслідком укладення угоди, яка порушує публічний порядок (ст. 228 Цивільного кодексу України (435-15) ), не є адміністративно-правова конфіскація.

За змістом ч. 2 ст. 5 ЦК України (435-15) , кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

Таким чином, на думку судової колегії, застосування судом при вирішенні спору публічно-правових санкцій, які встановлені законом, чинним на момент укладення договору від 27.06.2001 р., але відсутні в Цивільному кодексі України (435-15) на момент ухвалення рішення про притягнення до відповідальності, є помилковим та зроблено апеляційною інстанцією з порушенням норм матеріального права.

Згідно зі ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи викладене, постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2005 р. підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду м. Києва від 16.02.2005 р. у справі №32/777-25/428, яке ухвалено відповідно до закону та скасоване помилково, має бути залишено в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю "Сільвер Поліграф" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2005 р. у справі №32/777-25/428 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2005 р. у справі №32/777-25/428 скасувати.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.02.2005 р. у справі №32/777-25/428 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .