ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" серпня 2006 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.,
суддів: Гордійчук М.П., Васильченко Н.В., Костенка М.I.,
Чумаченко Т.А.
при секретарі: Кулеши А.О.,
за участю представника:
позивача: Сулім М.В.,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного комерційного
банку "Правекс-Банк"
на постанову господарського суду Херсонської області від 31
жовтня 2005 року та ухвалу Запорізького апеляційного
господарського суду від 28 квітня 2006 року
у справі № 7/361-О-А-05
за позовом Акціонерного комерційного банку "Правекс-Банк"
до ДПI м. Херсоні
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,-
В С Т А Н О В И В :
У вересні 2005 року позивач звернувся до суду з позовом до
ДПI у м. Херсоні про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 15 серпня 2005 року № 0002921702/0 в
частині визначення суми податкового зобов'язання з прибуткового
податку у розмірі 5 103,89 грн. та застосування штрафних санкцій у
розмірі 10 207,78 грн.
Постановою господарського суду Херсонської області від 31
жовтня 2005 року, залишеного в силі ухвалою Запорізького
апеляційного господарського суду від 28 квітня 2006 року, в
задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі Акціонерний комерційний банк
"Правекс-Банк" просить рішення судів скасувати і ухвалити нове,
яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що суди
неповно дослідили обставини справи, дали неправильну оцінку
зібраним доказам, ухвалили рішення, які не відповідають вимогам
матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем по справі
була проведена комплексна позапланова документальна перевірка
фінансово-господарської діяльності Херсонської філії Акціонерного
комерційного банку "Правекс-банк" з питань дотримання вимог
податкового та валютного законодавства за період з 01 жовтня 2003
року по 25 червня 2005 року.
За результатами перевірки складений акт від 11 серпня 2005
року № 1480/23-5/21288761, на підставі якого прийнято податкове
повідомлення рішення № 0002921702/0 від 15 серпня 2005 року.
Отже, спірні правовідносини виникли між сторонами стосовно
визначення правомірності застосування відповідачем приписів статті
7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з
громадян" ( 13-92 ) (13-92)
при визначенні розміру місячного сукупного
оподатковуваного доходу (у мінімальних місячних заробітних платах)
без врахування Указу Президента України "Про збільшення
неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного
оподатковування доходів громадян" ( 519/94 ) (519/94)
.
На думку податкового органу, при визначенні ставки
прибуткового податку повинен застосовуватися мінімум доходів
громадян, що не обкладається прибутковим податком, у розмірі 17
грн. на місяць, який визначено Указом Президента України "Про
збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного
оподатковування доходів громадян" ( 519/94 ) (519/94)
.
Проте, судова колегія вважає такий висновок помилковим та
таким, що не грунтується на приписах діючого податкового
законодавства.
Статтею 67 Конституції-України в імперативній формі
визначено, що кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори у
порядку та розмірах, встановлених законом.
У ст.92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
зазначено, що
виключно законами України встановлюються, зокрема, система
оподаткування, податки та збори.
За приписами ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
(з подальшими змінами) встановлено, що ставки,
механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за
винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки
до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, і пільги щодо
оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими
законами України, крім законів про оподаткування.
Вказану норму, також містять Постанова Верховної Ради України
від 24 грудня 1998 року № 363-ХIУ ( 363-14 ) (363-14)
"Про застосування
нормативно - правових актів з питань оподаткування в Україні" та
Закон України від 14 жовтня 1998 року № 171-ХIУ ( 171-14 ) (171-14)
"Про
порядок встановлення ставок податків і зборів (обов'язкових
платежів), інших елементів податкових баз, а також пільг щодо
оподаткування".
Як випливає зі ст. 14 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
(із-змінами та доповненнями), податок
на доходи фізичних осіб віднесено до загальнодержавних податків. А
відповідно до статті 1 вказаного Закону України від 14 жовтня 1998
року № 171-ХIУ ( 171-14 ) (171-14)
"Про порядок встановлення ставок
податків і зборів (обов'язкових платежів), інших елементів
податкових баз, а також пільг щодо оподаткування", ставки
загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), інших
елементів податкових баз, а також пільги щодо оподаткування
встановлюються або змінюються виключно законами України з питань
оподаткування.
Основним Законом з питання оподаткування доходів фізичних
осіб, якій діяв під час спірних правовідносин, був Декрет Кабінету
Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 ( 13-92 ) (13-92)
"Про
прибутковий податок з громадян" прийнятий на підставі Закону
України від 18 листопада 1992 року № 2796-ХII ( 2796-12 ) (2796-12)
"Про
тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень
видавати декрети в сфері законодавчого регулювання".
На підставі ст. 2 вказаного Декрету, об'єктом оподаткування у
громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є
сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік (що складається
з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних
джерел, як на території України, так і за її межами.
У ст.6 цього Декрету визначено, що сукупний оподатковуваний
доход зменшується на суму, що не перевищує за кожний повний
місяць, протягом якого одержано доход, встановленого чинним
законодавством розміру мінімальної місячної заробітної плати
(неоподатковуваний мінімум). Неоподатковуваний мінімум введено в
шкалу ставок оподаткування (пункт 1 ст. 7 Декрету).
Ставки податку з прибуткового податку з громадян визначені у
ст. 7 Декрету Кабінету міністрів України "Про прибутковий податок
з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
, пунктом 1 якої встановлено шкалу
обчислення прибуткового податку з громадян за місцем основної
роботи в мінімальних місячних заробітних платах.
Тобто, за змістом вказаних норм під неоподатковуваним
мінімумом для обчислення прибуткового податку з громадян за місцем
основної роботи є мінімальна заробітна плата.
При цьому необхідно зазначити, що розмір мінімальної
заробітної плати є законодавчо врегульованим. Зміни щодо
визначення ставки оподаткування до статей 6 та 7 Декрету Кабінету
міністрів України "Про прибутковий податок з громадян " ( 13-92 ) (13-92)
у законодавчому порядку не вносились.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає
безпідставним застосуванням до спірних правовідносин приписи Указу
Президента України "Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та
ставки прогресивного оподатковування доходів громадян" ( 519/94 ) (519/94)
без внесення відповідних змін до приписів Декрету Кабінету
Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
щодо встановлених ставок оподаткування за вказаним Декретом.
Беручи до уваги, що в даному випадку порушень з боку позивача
приписів Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий
податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
, щодо застосування ставок
оподаткування не встановлено, судова колегія вважає, що
відповідачем помилково було прийнято оскаржуване податкове
повідомлення - рішення щодо визначення податкового зобов'язання з
прибуткового податку та застосування до позивача фінансових
санкцій на підставі підпункту 17.1.9 пункту 17.1 ст. 17 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Згідно ст.229 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та
апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини
справи встановлені повно і правильно, але суди першої та
апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи
процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного
судового рішення.
Керуючись ст.ст.220,221,223,229,232 КАС України,- ( 2747-15 ) (2747-15)
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Акціонерного комерційного банку
"Правекс-Банк" - задовольнити.
Постанову господарського суду Херсонської області від 31
жовтня 2005 року та ухвалу Запорізького апеляційного
господарського суду від 28 квітня 2006 року скасувати та ухвалити
нову постанову про задоволення позо вних вимог Акціонерного
комерційного банку "Правекс-Банк" до ДПI у м. Херсоні та визнати
недійсним податкове повідомлення-рішення № 0002921702/0 від 15
серпня 2005 року.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 липня
2006 року, якою було зупинено виконання постанови господарського
суду Херсонської області від 31 жовтня 2005 року та ухвали
Запорізького апеляційного господарського суду від 28 квітня 2006
року скасувати.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
С У Д Д I :
___________________ Гордійчук М.П.,
___________________ Васильченко Н.В.,
___________________ Костенко М.I.,
___________________ Маринчак Н.Є.,
___________________ Чумаченко Т.А.