ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" серпня 2006 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Нечитайла О.М.,
Суддів: Гордійчук М.П., Костенка М.I., Маринчак Н.Є.,
Чумаченко Т.А.
при секретарі: Марушевському А.А.
розглянувши касаційну скаргу комунального підприємства аптека
№ 164 Закарпатського обласного виробничого об'єднання "Фармація"
на рішення господарського суду Закарпатської області від
05 жовтня 2005 року та ухвалу Львівського апеляційного
господарського суду від 20 грудня 2005 року
у справі № 13/188
за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів
до комунального підприємства аптека № 164 Закарпатського
обласного виробничого об'єднання "Фармація"
про стягнення штрафних санкцій
ВСТАНОВИВ :
В серпні 2005 року Закарпатське обласне відділення Фонду
соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом про
стягнення 9 856 грн. штрафних санкцій за недотримання нормативу
робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів,
мотивуючи свої вимоги ти, що відповідач всупереч вимогам
ст.ст.19,20 Закону України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
не виконав встановлений на 2004
рік норматив створення робочих місць та не сплатив штрафні санкції
у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві
відповідача.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 05
жовтня 2005 року, залишеного в силі ухвалою Львівського
апеляційного господарського суду від 20 грудня 2005 року, позовні
вимоги задоволено. На користь позивача стягнуто 9 856 грн.
штрафних санкцій.
В касаційній скарзі Комунальне підприємство Аптека № 164
Закарпатського обласного виробничого об'єднання "Фармація"
просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій
посилаючись на те, що допущені судами порушення норм матеріального
і процесуального права призвели до неправильного вирішення справи.
В запереченнях на касаційну скаргу Закарпатське обласне
відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить рішення
судів залишити в силі, посилаючись на те, що доводи касаційної
скарги є безпідставними, рішення судів відповідають вимогам
чинного законодавства та обгрунтовані наявними у справі доказами.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи наведені у скаргах, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких
підстав.
Стаття 19 Закону України про захист інвалідів встановлює для
підприємств (об'єднань), установ і організацій (далі -
підприємства) нормативи робочих місць, призначених для
працевлаштування інвалідів.
Частиною першою статті 18 названого Закону передбачено, що
працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства
праці України, Міністерства соціального захисту населення України,
місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів (далі
органи працевлаштування інвалідів).
Робоче місце інваліда, згідно з п.1 Положення про робоче
місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів
(далі-Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 03 травня 1995 року № 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
зі змінами та
доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від
10 січня 2002 року № 19,- ( 19-2002-п ) (19-2002-п)
це окреме робоче місце,
або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в
установі та організації, незалежно від форм власності та
господарювання де створено необхідні умови для праці інваліда.
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно
відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів
відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією
підприємства за участю представників МСЕК, органів
Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено
в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п.3).
Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для
інвалідів і включають їх до колективного договору (п.5).
Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введено в
дію шляхом працевлаштування інваліда. Закон зобов'язує
відповідача, відповідно до 4-х відсоткового нормативу, створити
робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному
договорі і інформувати центри зайнятості, місцеві органи
соціального захисту населення та відділення Фонду соціального
захисту інвалідів, а органи працевлаштування-підібрати робоче
місце і працевлаштувати інваліда.
Відповідач вимоги закону виконав. Створив робочі місця для
інваліда про що повідомив управління праці та соціального захисту
населення Iршавської державної адміністрації (а.с.19) та
позивача по справі.
Згідно листа від управління праці та соціального захисту
населення Iршавської районної державної адміністрації,
особа-інвалід за посадою фармацевт з відповідною освітою та рівнем
підготовки для працевлаштування не зверталась (а.с.21).
Суди при розгляді справи не звернули увагу на те, що
обов'язок відповідача створити робочі місця для інвалідів не
супроводжується його обов'язком їх працевлаштування.
Відповідно до ст. 229 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та
апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини
справи встановлені повно і правильно, але суди першої та
апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи
процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного
судового рішення.
Керуючись статтями 220,221,229,232 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, -
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу комунального підприємства аптека № 164
Закарпатського обласного виробничого об'єднання "Фармація"
задовольнити.
Рішення господарського суду Закарпатської області від 05
жовтня 2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського
суду від 20 грудня 2005 року скасувати та ухвалити нове рішення
про відмову у задоволенні позову Закарпатського обласного
відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Аптеки № 164 про
стягнення 9856 гривень штрафних санкцій за недотримання нормативу
робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до
Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття
таких обставин.
Головуючий : ______________________ Нечитайло О.М.
Судді: _____________________ Гордійчук М.П.,
_____________________ Костенко М.I.,
_____________________ Маринчак Н.Є.,
_____________________Чумаченко Т.А.