К-13406/06 Про визнання недійсним акту ненормативного характеру - податкового повідомлення - рішення - Текст документа

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (далі по тексту - позивач, ВАТ "Полтавагаз") звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі по тексту - відповідач, ДПI у м. Полтаві) про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 12.10.2004р. №0001022600/0, яким позивачу було донараховано податкове зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 1 253 649 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.03.2005р. позов ВАТ "Полтавагаз" задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення - рішення ДПI у м. Полтаві №0001022600/0 від 12.10.2004р.

Рішення мотивоване тим, що позивачем надані належним чином оформлені ВМД №5000/2/5000996 від 08.02.2002р. та №013531 від 01.07.2002р., які засвідчують правомірність застосування позивачем нульової ставки ПДВ при здійсненні зовнішньоекономічної операції, а висновки контролюючого органу про визнання недійсними первинної документації, в тому числі договорів комісії, зовнішньоекономічних контрактів, ВМД, звітів комісіонера та ТНН, викладені в акті перевірки, є за межами повноважень контролюючого органу.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.11.2005р. рішення господарського суду Полтавської області від 23.03.2005р. скасовано та відмовлено ВАТ "Полтавагаз" у задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний господарський суд вказав на наступне:

- місцевим господарським судом помилково не прийнято до уваги правомірність посилання відповідача на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12.11.2003р., яким первинні бухгалтерські документи Дочірнього підприємства "IНФОРМАЦIЯ_1" (податкові накладні, акти прийому - передачі виконаних робіт та інші) за підписом ОСОБА_1 в якості директора визнано недійсними з моменту їх підписання;

- правомірними є доводи відповідача про те, що від імені ДП "IНФОРМАЦIЯ_1" діяла особа, яка не мала законних повноважень на підписання угод та вантажно - митних декларацій;

- ВМД (арк. Справи 39) не містить належної відмітки на зворотній стороні про те, що товар вивезено за межі митної території України в повному обсязі та дату такого вивезення.

Позивач не погоджуючись із зазначеною постановою апеляційної інстанції звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, яка відповідно до ухвали Вищого господарського суду України від 08.12.2005 р. передана до Вищого адміністративного суду України .

ДПI у м. Полтаві подано письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наведено доводи в обгрунтування прохання залишити постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.11.2005р. без змін, а касаційну скаргу ВАТ "Полтавагаз" - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, заперечень відповідача, дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню через наступне.

Статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) встановлено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено наступне.

Державною податкової адміністрацією у Полтавській області проведено позапланову документальну перевірку ВАТ "Полтавагаз" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.11.2001р. по 01.01.2003р., за результатами якої складено акт перевірки №7/Д/03351912/35-30-006 від 08.10.2004р.( далі - акт перевірки від 08.10.2004 р.)

Під час перевірки контролюючим органом встановлено, що позивачем неправомірно застосовано нульову ставку при обчисленні та сплаті податку на додану вартість за лютий та липень 2002 р., що призвело до заниження бази оподаткування на 6 268 244грн. та не сплати до бюджету податку на додану вартість у розмірі 1 253 649грн.

12.10.2004р. ДПI у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення - рішення №0001022600/0, яким позивачу, на підставі висновків вказаного вище акту перевірки від 08.10.2004 р. ), визначено податкове зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 1 253 649грн.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, контролюючий орган, визначаючи позивачу суму податкового зобов'язання за оспорюваним податковим повідомленням - рішенням виходив з того, що відповідно до укладеного між ВАТ "Полтавагаз" та ДП "IНФОРМАЦIЯ_1" договору комісії останнім було укладено зовнішньоекономічний контракт з компанією "ALKU Internatіonal", на виконання якого було експортовано товар (дріт манганіновий).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12.11.2003р. за №2-6320 первинні бухгалтерські документи дочірнього підприємства "IНФОРМАЦIЯ_1" (податкові накладні, накладні, акти прийому - передачі виконаних робіт та інші) за підписом ОСОБА_1 в якості директора, визнано недійсними з моменту їх підписання.

У акті перевірки від 08.10.2004 р. контролюючим органом, на підставі рішення Малинівського районного суду м. Одеси зроблено висновок про те, що "вважати не дійсними наступні первинні документи:

- договори комісії від 30.11.2001р. від 29.04.2002р., укладені між ВАТ "Полтавагаз" (Комітент) та ДП "IНФОРМАЦIЯ_1" (Комісіонер), згідно яких Комісіонер зобов'язується за винагороду здійснювати від свого імені та за рахунок Комітента реалізацію нерезидентам України продукцію, яка належить Комітенту;

- зовнішньо - економічні контракти від 11.12.2001р. за № 4/12, від 27.05.2002р. за №1/05, укладені ДП "IНФОРМАЦIЯ_1" з компанією "ALKU Internatіonal", США на поставку товару;

- ВМД № 5000/2/5000996 від 08.02.2002р.;

- ВМД № 013531 від 01.07.2002р.;

- товарно - транспортна накладна серія 02 ААС №157576 від 30.11.2001р.;

- товарно - транспортна накладна серія 02 ААС №157579 від 29.04.2002р." .

Контролюючим органом визначено в розділі 2.1 акту перевірки від 08.10.2004р., що оскільки вищевказані вантажно - митні декларації рішенням суду від 12.11.2003р. визнані недійсними з моменту їх підписання (оформлені не належним чином), то підприємство ВАТ "Полтавагаз" не мало підстав для застосування нульової ставки по податку на додану вартість.

Апеляційний господарський суд скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача погодився з висновками контролюючого органу щодо правомірності визначення ВАТ " Полтавагаз " податкового зобов'язання.

Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що суд апеляційної інстанції прийняв судове рішення з порушенням норм матеріального права, і як наслідок рішення місцевого господарського суду, яке ухвалено відповідно до закону, скасовано помилково .

До зазначеного висновку судова колегія дійшла враховуючи наступне .

Відповідно до підпункту 3.1 3 пункту 3.1 статті 3 Закону України " Про податок на додану вартість " (168/97-ВР)

( далі - Закон України)

об'єктом оподаткування є операції з вивозу платником товарів за межі митної території

Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України (у відповідній редакції) передбачалось, що за нульовою ставкою обчислюється податок щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.

Вказаною нормою Закону України також встановлено, що товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Враховуючи вищезазначені вимоги норм Закону, судова колегія вважає, що суд першої інстанції цілком правильно звернув увагу на те, що єдиною умовою для застосування нульової ставки ПДВ законодавством передбачено лише наявність належно оформленої митної вантажної декларації

Вимоги щодо оформлення митної вантажної декларації містить : Положення " Про вантажну митну декларацію " , яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р.№ 574 (574-97-п) , відповідно до якої визначено, що вантажна митна декларація - заява, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів.

В пункті 8 Положення вказано, що вантажна митна декларація вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару.

Як вірно вказано місцевим господарським судом, вимоги щодо вантажної митної декларації, окрім вищевказаного Положення, містять Iнструкція про порядок заповнення ВМД, затверджена наказом Держмитслужби України від 09.07.1997р. №307 (z0443-97) , Порядок заповнення граф ВМД, затверджений наказом Держмитслужби України від 30.06.1998року №380, Постанова Кабінету Міністрів України "Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції" від 01.03.2002р. №243 (243-2002-п) , Порядок підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, затверджені спільним наказом Держмитслужби України та Державною податковою адміністрацією України від 21.03.2002р. №163/121.

Судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду, що залучені до матеріалів справи ВМД №5000/2/500996 від 08.02.2002р. та ВМД №013531 від 01.07.2002р. оформлені за чинними правилами.

Разом з тим, судова колегія звертає також увагу на те, що місцевим господарським судом цілком правильно встановлено той факт, який підтверджується матеріалами справи, що контролюючий орган, визначаючи позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, не досліджував питання вивезення товару за вказаною вантажною митною декларацією за межі території України, а виходив з того, що, на його думку, зазначені вище вантажні митні декларації є недійсними, так само як і : вищезгадані договори комісії від 30.11.2001 р., від 29.04.2002 р.,зовнішньоекономічні контракти від 11.12.2001 р. за № 4\12, від 27.05.2002 р. № 1\05,звіти комісіонера ДП " IНФОРМАЦIЯ_1 " до договорах комісії .

Між тим, як вбачається з копії рішення міського Малиновського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2003 року у справі №2-6320 (а. с. 55), цим рішення суд визнав недійсними з моменту їх підписання первинні бухгалтерські документи дочірнього підприємства "IНФОРМАЦIЯ_1" (податкові накладні, накладні, акти прийому - передачі виконаних робіт та інші) за підписом ОСОБА_1 в якості директора.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вказані вище документи не можна розглядати як первинні бухгалтерські документи ДП "IНФОРМАЦIЯ_1".

Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що твердження контролюючого органу, на підставі якого позивачу було визначено податкове зобов'язання за оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, про визнання недійсними вказаних вище документів, зокрема, договорів комісії, зовнішньоекономічних контрактів, ВМД, звітів комісіонера та ТТН, не грунтується на нормах законодавства України, оскільки вирішення вказаного питання не віднесено до компетенції податкових органів.

Статтею 33 ГПК України (1798-12) (за правилами якого місцевий та апеляційний господарський суди розглядали справу) встановлено, що кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що контролюючим органом належним чином не доведено факту визнання недійсними ВМД №5000/2/500996 від 08.02.2002р. та ВМД №013531 від 01.07.2002р. та відсутності факту вивезення товару за межі території України за Вантажною митною декларацією №5000/2/500996 від 08.02.2002р., Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що у відповідача не було підстав для прийняття оспорюваного податкового повідомлення - рішення.

З викладеного вбачається, що апеляційним господарським судом помилково скасовано рішення суду першої інстанції.

Статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.11.2005р. підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Полтавської області від 23.03.2005р. має бути залишено в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , Вищий адміністративний суд України,-

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" задовольнити.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.11.2005 року по справі №3/43 скасувати.

Рішення господарського суду Полтавської області від 23.03.2005р. по справі №3/43 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .