К-12251/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення (плата за спеціальне користування водними ресурсами) - Текст документа

Відкрите акціонерне товариство "Криворізький завод "Універсал" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривий Ріг про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя- Кожан М.П.) від 17.05.2005р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (головуючий -Кузнецова I.Л.., судді Чимбар Л.О.,Сизько I.А.,) від 18.08.2005р. у справі № 36/64 позов задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривий Ріг від 16.03.2005р. № 0000232140/0, стягнуто з Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривий Ріг 203,00 грн. судових витрат.

Зазначені судові рішення мотивовані тим, що висновки акту перевірки на підставі якого відповідачем прийнято оспорюване податкове повідомлення рішення не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривий Ріг, не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою від 16.09.2005р., в якій просить вказані судові рішення скасувати, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Вказана касаційна скарга аргументована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.12.2005р. у справі № 36/64 на підставі розділу третього ст. 86 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , п.п. 7, 10 розділу сьомого "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривий Ріг разом із матеріалами справи № 36/64 передано для розгляду Вищому адміністративному суду України.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких проти доводів скаржника заперечує та у задоволенні касаційної скарги просить відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, судова колегія Вищого адміністративного суду України встановила наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) , суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій з'ясовані наступні фактичні обставини у справі:

16.03.05р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі прийняте податкове повідомлення-рішення №0000232140/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання ВАТ "Криворізький завод "Універсал" за платежем "плата за спеціальне користування водними ресурсами" в розмірі 1519,00 грн., у тому числі, 1012,68 грн. - основний платіж, 506,34 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Назване повідомлення-рішення прийнято на підставі акту від 14.03.05р. №17-13-32-210/01234929, складеного за результатами планової документальної перевірки дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.02 по 30.09.04р.р.

Даною перевіркою встановлено, що за даними первинних бухгалтерських документів позивача, ним фактично використано протягом 2003р. 35000,00 куб. м води, а протягом січня -вересня 2004р. - 18730.00 куб. води, а згідно даних розрахунків збору за спеціальне використання водних ресурсів відповідно позивачем зазначено 21800,00 куб. м та 12300.00 куб. м.

Викладені обставини стали підставою для висновків перевіряючих про те, що позивач у розрахунках занизив фактичні обсяги використаних водних ресурсів загалом на 19630 куб м, що призвело до заниження суми зазначеного збору на 1012,68 грн., в т.ч. 670,60 грн. за 2003р. та 342,08 грн. за 9 місяців 2004р.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги та проаналізувавши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, на підставі встановлених фактичних обставин, приходить до висновку про необгрунтованість правової позиції скаржника, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4.1 Iнструкції про Порядок справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, ДПА України. Міністерства економіки України, Міністерства екологічної безпеки України від 01.10.99 №231/539/118/219 об'єктом обчислення збору за спеціальне використання водних ресурсів є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Пунктом 4.8 названої Iнструкції встановлено, що збір за використання водних ресурсів не справляється за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення, в тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступні нормативи використання води позивачем (згідно даних звіту про використання води за 4 квартал 2003р., що поданий ним до Дніпропетровського облводгоспу 10.01.04р.):

- - фактично використано на госппитні потреби 13,20 тис. куб. м.;

- - на виробничі потреби 21,80 тис. куб. м води;

Всього 35,00 тис. куб. м

Відповідно до звіту про використання води за 3 квартал 2004р. визначено:

- фактично використано на госппитні потреби 7,5 тис. куб. м

- на виробничі потреби 12,3 тис куб. м. води;

Всього 19.8 тис.куб. м.

Згідно даних розрахунку збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за використання водами для потреб гідроенергетики за 2003 рік позивачем зазначено обсяг фактично використаної води щодо якої здійснюється нарахування збору у кількості 21800.0 тис. куб. м

Відповідно до розрахунку збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики за 9 місяців 2004 року позивачем зазначено обсяг фактично використаної води щодо якої здійснюється нарахування збору у кількості 12300,00 куб.м.

Визначення водоспоживання на виробничі та питні потреби здійснювалось позивачем за розрахунком в залежності від об'єму випущеної продукції (копії розрахунків в матеріалах справи) на підставі Iндивідуальних норм водоспоживання та водовідведення на одиницю виробленої продукції, затверджених головою правління ВАТ "Криворізький завод "Універсал" 27.06.02р. та погоджених з Дніпропетровським обласним виробничим управлінням водного господарства.

Відповідно до п. 6 вказаних Iндивідуальних норм в основі розрахунку індивідуальної норми споживання води для господарсько-питних потреб лежать норми та нормативи БніП2.04.01-85 та БніП2.04.02-84.

За таких обставин, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що визначення позивачем розміру податкових зобов'язань по збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики за 2003 рік та 9 місяців 2004 року є цілком обгрунтованим.

Посилання скаржника на п. 4.8 Iнструкції про Порядок справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів в напрямку обов'язку розрахунку останнього незалежно від обсягів використання води на питні та санітарно-гігієнічні потреби є лише припущенням податкової інспекції, а тому відповідно до нормативно-правового припису ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) не можуть вважатися належним обгрунтуванням правової позиції скаржника. Між тим вказана інструкція конкретних вказівок щодо такого обов'язку не містить.

З огляду на викладене судова колегія Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судових рішень у справі № 36/64 господарські суди першої та апеляційної інстанції дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

За таких обставин, касаційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривий Ріг підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2005р. та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2005р. у справі №36/64- без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2005р. та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2005р. у справі №36/64 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2005р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2005р. у справі №36/64 без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .