К-7109/06 Про стягнення з Державного бюджету процентів за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ - Текст документа

Рішенням Господарського суду Донецької області від 15.06.2005 р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.08.2005 р., задоволено позов. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача відсотки за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, вересень, листопад та грудень 2002 року у розмірі 126 180 грн. Стягнуто з ДПI у м. Маріуполі на користь позивача витрати по сплаті державного мита у розмірі 1261,81 грн. та витрати по сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.

Рішення мотивовано тим, що вимоги про стягнення відсотків за несвоєчасне відшкодування ПДВ є обгрунтованими та такими, що відповідають вимогам податкового законодавства.

ДПI у м. Маріуполі подала касаційну скаргу та уточнення до неї, якими просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю. Вважає, що податкова інспекція є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки п.п. 7.7.3. Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (далі у тексті Закон "Про ПДВ") не покладає не неї обов'язок здійснювати нарахування відсотків. Платник не має право звертатися до суду з позовом про нарахування відсотків на суму бюджетної заборгованості, оскільки вказана норма закону не встановлює таке право. На його думку, відносини, пов'язані з нарахуванням відсотків на суму бюджетної заборгованості за своєю правовою природою є цивільно-правовими, а не податковими. У відповідності до ст. 258 ЦК України (435-15) до вимог щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) повинна застосовуватися позовна давність в один рік.

ДПI у місті Маріуполі та Відділення Державного казначейства у місті Маріуполі, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи викладене та виходячи із вимог ч. 4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) справа розглядається без участі представників вказаних осіб.

ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" подало клопотання про заміну сторони у справі - ВАТ "Маркохім" на його правонаступника, яким є ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь". У підтвердження правонаступництва до клопотання додано копію статуту ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь".

У відповідності до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції вважає за необхідне допустити заміну позивача у справі ВАТ "Маркохім" її правонаступником ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь".

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу та його представник в судовому засіданні просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення у справі - без змін, як законні та обгрунтовані.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено таке.

За даними податкових декларацій з ПДВ суми, які підлягають відшкодуванню позивачу склали: за квітень 2002 року - 441328 грн., травень 2002 р. - 553013 грн., червень 2002 року - 3365017 грн., вересень 2002 року - 891634 грн., листопад 2002 року - 676991 грн., грудень 2002 року - 2 484 810 грн.

За результатами перевірок сум ПДВ, які заявлені до відшкодування, податковою інспекцією підтверджені суми ПДВ, що підлягають до відшкодування: за квітень 2002 року - 434566,75 грн., за травень 2002 року - 553 013 грн., за червень 2002 року - 3 365 017 грн., за вересень 2002 р. - 891634 грн., за листопад 2002 р. - 670499 грн., за грудень 2002 року - 2 484 810 грн., що підтверджується відповідними актами перевірок.

Податковий орган на підставі висновків, наданих до відділення Держказначейства у м. Маріуполі, здійснив відшкодування сум ПДВ шляхом їх зарахування у рахунок сплати податків з частковим порушенням термінів відшкодування, що підтверджується відповідним двостороннім актом звірки від 01.06.2005 р., даними облікової картки позивача з ПДВ.

Відповідно до акту звірки від 01.06.2005 р. та пояснень податкового органу від 22.08.2005 р. термін відшкодування сум ПДВ, заявлених у податкових деклараціях за квітень-червень, вересень, листопад-грудень 2002 року, закінчився 01.10.2002 р., 01.11.2002 р., 01.12.2002 р., 01.03.2003 р., 01.05.2003 р.

Абзацем 1 п.п. 7.7.3. п.п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) встановлено, що, у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Відповідно до абз. 5 п.п. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 цього ж Закону суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Виходячи із вказаної норми Закону, позивачем правомірно нараховані відсотки у розмірі 126 180, 64 грн. за несвоєчасне відшкодування ПДВ по податковим деклараціям з ПДВ за квітень-червень, вересень, листопад-грудень 2002 року.

Суд касаційної інстанції знаходить помилковою позицію податкової інспекції стосовно того, що відносини, пов'язані з нарахуваннями відсотків за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості, врегульовуються цивільним законодавством, і, що у платника податків немає права на звернення до суду з відповідним позовом. Виходячи із приписів ст. 1 ЦК України (435-15) до податкових відносин цивільне законодавство не застосовується. Спірні відносини врегульовуються п.п. 7.7. 3 п. 7.7. ст. 7 Закону "Про ПДВ" (168/97-ВР) , який надає право платнику податку звертатися до суду з позовом про стягнення відсотків за несвоєчасне відшкодування сум ПДВ.

Доводи податкової інспекції про те, що вона не є належним відповідачем у справі спростовуються п.п. 6.3.-6.5. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України та Головного управління державного казначейства України № 209/72 (z0263-97) від 02.07.1997 р., який покладає на податкові органи обов'язок нараховувати відсотки на суму бюджетної заборгованості. Відповідно до п. 4 цього порядку відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів. Затверджена Порядком форма висновку про суми відшкодування ПДВ (додаток № 2) містить вказівки про відшкодування з бюджету загальної суми відшкодування, у тому числі відсотків за несвоєчасне відшкодування ПДВ.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій стосовно необхідності задоволення позовних вимог узгоджуються з обставинами у справі та відповідають нормам матеріального права.

Керуючись ст. ст. 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Замінити позивача у справі - Відкрите акціонерне товариство "Маркохім" її правонаступником - Відкритим акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь".

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Маріуполі Донецької області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 15.06.2005 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.08.2005 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.