Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого Степашка О.I.

суддів: Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Нечитайла О.М.

при секретарі Баську С.С.

з участю представників позивача: Твердохлєбова С.В.

Радченко А.М.

представників відповідача: Гриценка I.Г.

Москаленка I.О.

Зінченко Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Лубенський м'ясокомбінат" на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20 грудня 2005 року в справі за позовом ВАТ

"Лубенський м'ясокомбінат" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2005 року відкритим акціонерним товариством "Лубенський м'ясокомбінат" заявлений позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Лубенської ОДПI в Полтавській області від 21.09.2004 про застосування та стягнення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 470168,72 грн., в тому числі 156722,91 грн. штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, зокрема Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Позов мотивований тим, що спірне рішення прийнято з порушенням п. 6 Порядку нарахування, виплати і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємством молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 року за N 805 (805-99-п) .

Відповідач позов не визнав зазначивши, що спірне рішення не суперечить чинному законодавству.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 12 травня 2005 року позов задоволено.

Судове рішення мотивовано тим, що позивач як переробне підприємство правильно визначав суми податку на додану вартість у зв'язку з переробкою та продажем м'ясної продукції та перераховував їх на спецрахунок сільськогосподарського товаровиробника, в якого було придбану продукцію в живій вазі, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20 грудня 2005 року рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Підставою прийняття такого рішення зазначено те, що виготовлена та реалізована позивачем при переробці м'яса в живій вазі продукція не відноситься до основних видів м'ясної продукції, від реалізації якої нараховується дотація сільськогосподарським товаровиробникам.

В касаційній скарзі ВАТ "Лубенський м'ясокомбінат" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилається на порушення норм процесуального і матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) до 1 січня 2004 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як вказано в частині 2 статті 6 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 року за N 805 (805-99-п) , за результатами окремого обліку продукції, виготовленої з проданих сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі, переробні підприємства відповідно до вимог Закону України "Про додаток на додану вартість" (168/97-ВР) визначають суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, які виникають у зв'язку з переробкою та продажем такої продукції, і складають окрему податкову декларацію, яка разом з декларацією щодо іншої діяльності подається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації переробного підприємства як платника податку на додану вартість у порядку і в строки, визнані цим Законом, з урахуванням нормативно-правових актів Державної податкової адміністрації. Визначена до сплати за окремою податковою декларацією сума

податку на додану вартість перераховується переробним підприємством на його окремий рахунок. Переробне підприємство разом з окремою податковою декларацією за кожний звітний (податковий) період подає як підтвердження сплати сум податку перелік платіжних доручень на фактично зараховані на окремий рахунок кошти і виписку банку з окремого рахунка.

Таким чином, до включення у окрему податкову накладну підлягають суми, які виникають у зв'язку з переробкою та продажем продукції, виготовленої з проданих сільськогосподарськими товаровиробниками м'яса в живій вазі, а не лише від реалізації м'яса та м'ясопродуктів, виготовлених з проданих сільськогосподарськими товариствами м'яса в живій вазі.

Виходячи з цього, неправильним є висновок суду апеляційної інстанції щодо неможливості включення позивачем в окрему податкову накладну сум від продажу продуктів забою худоби, що придбана в живій вазі.

Крім того, як вказано в пункті 4.4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платників податків, так і контролюючого органу, рішення у межах апеляційного узгодження приймається на користь платників податків.

За таких обставин, постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду України від 6 серпня 2002 року необхідно скасувати, а рішення господарського суду Полтавської області залишити в силі, як законне та обгрунтоване.

Керуючись ст. ст. 223, 226, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Лубенський м'ясокомбінат" задовольнити.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20 грудня 2005 року скасувати.

Рішення господарського суду Полтавської області від 12 травня 2005 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом одного місяця з дня виникнення виняткових обставин може бути оскаржена до Верховного Суду України.