ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
19.07.2006
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі: головуючого - судді Фадєєвої Н.М., суддів Гордійчук М.П.,
Бим М.Є., Леонтович К.Г., Чалого С.Я., при секретарі
Деревенському І.І., за участю: представників позивача - гр. Ф,
гр. І, представника відповідача - гр. Н, розглянувши у відкритому
судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Дочірнього
підприємства торгово-виробничої фірми "Стиль" Товариства з
обмеженою відповідальністю фірми "Гоба" на постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 26.08.2005 по справі за
позовом Дочірнього підприємства торгово-виробничої фірми "Стиль"
Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гоба" до
Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю
за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової
адміністрації України, Регіонального управління Департаменту з
питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом
та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації
України в Івано-Франківській області, Калузького відділення
Державного казначейства про спонукання до дій та зарахування плати
за ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями на
2006-2007 рік, В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2004 року позивач звернувся до суду з зазначеним
вище позовом.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
15.06.2005 позов задоволено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
26.08.2005 скасовано рішення суду першої інстанції і в задоволенні
позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційної інстанції,
позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та
залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи скаргу
порушенням апеляційним судом норм матеріального права.
У судовому засіданні касаційної інстанції представники
позивача підтримали доводи касаційної скарги з викладених в ній
мотивів, представник відповідача просила залишити постанову
апеляційного суду без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.
Розглянувши касаційну скаргу та дослідивши матеріали справи,
колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для
її задоволення.
Згідно вимог ст. 224 КАС ( 2747-15 ) (2747-15)
суд залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
Як вбачається із постанови апеляційної інстанції,
відповідачем правомірно не зараховано за призначенням надлишково
перераховані кошти в сумі 50000 грн. за ліцензію на право оптової
торгівлі алкогольними виробами в рахунок майбутнього періоду.
Такий висновок є правильним з урахуванням наступного.
Колегія суддів зазначає, що ліцензування господарської
діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом алкогольних
напоїв, здійснюється у відповідності до вимог Закону України від
19.12.95 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту
етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових
виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
із змінами та доповненнями (далі - Закон
України), який визначає основні засади державної політики в сфері
ліцензування виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв та
тютюнових виробів, а також Положення про впорядкування видачі
суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій на право оптової
торгівлі спиртом етиловим, коньячним, плодовим і виноградним,
алкогольними напоями та тютюновими виробами (далі - Положення),
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.99
N 500 ( 500-99-п ) (500-99-п)
, яким визначається порядок видачі ліцензій на
право оптової торгівлі алкогольними напоями.
Згідно статті 15 Закону України ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
ліцензії на
оптову торгівлю алкогольними напоями видаються терміном дії на
5 років, період оплати встановлено - щорічно. Вартість цих
ліцензій визначена не за весь період їх дії, а лише за один рік.
Отже, цією статтею визначено порядок внесення чергових платежів за
ліцензії, який є обов'язковим до виконання для всіх учасників
правовідносин, що виникають у ході реалізації зазначеної вище
норми. Така періодичність надходження плати за ліцензії (щорічно)
встановлена законодавцем саме з метою створення для суб'єктів
правовідносин більш сприятливих умов провадження господарської
діяльності, недопущення матеріальних витрат у разі зміни умов та
правил провадження діяльності, що ліцензується, а також для
забезпечення стабільності поповнення доходної частини Державного
бюджету України.
Відповідно до статті 1 Закону України ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
лише
ліцензія, оформлена у відповідності до вимог законодавства,
засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на провадження
одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом
визначеного строку.
Механізм реалізації статті 15 Закону України ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
визначено постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.99 за
N 500 ( 500-99-п ) (500-99-п)
"Про впорядкування видачі суб'єктам
підприємницької діяльності ліцензій на право оптової торгівлі
спиртом етиловим, коньячним, плодовим і виноградним, алкогольними
напоями та тютюновими виробами".
Відповідно до пункту 16 Положення ( 500-99-п ) (500-99-п)
плата за
ліцензії вноситься щороку, відмітка про внесення плати за ліцензію
на наступний період проставляється на оригіналі ліцензії на
підставі поданих документів, які підтверджують факт надходження до
бюджету грошових коштів, а без відмітки про внесення чергового.
Спільним листом Міністерства фінансів України, Державної
податкової адміністрації України та Міністерства зовнішніх
економічних зв'язків і торгівлі України строк чергової річної
сплати наступає через 12 місяців з дня її видачі.
31.03.2005 набрав чинності Закон України від 25 березня
2005 року "Про внесення змін до Закону України "Про Державний
бюджет України на 2005 рік" та деяких законодавчих актів України"
( 2505-15 ) (2505-15)
, яким внесено зміни та доповнення до вказаного вище
Закону України ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
та підвищено розмір плати за ліцензію
на право алкогольними напоями та тютюновими виробами до
250000 гривень.
Аналіз наведеного законодавства дає можливість зробити
висновок, що розмір плати за ліцензію встановлюється не за весь
період її дії, а лише за рік. Тому сума цього платежу на наступний
період дії ліцензії, а саме з 31.03.2005, тобто з дня набрання
чинності Закону України від 25.03.2005 ( 2505-15 ) (2505-15)
, становить
250000 гривень.
Таким чином, зміна цієї плати збільшена законодавцем
31 березня 2005 року, тобто до періоду, у якому позивач буде
проводити ліцензований вид діяльності. Крім того, останній
звернувся до відповідача набагато раніше встановленого
законодавством терміну, відмова щодо проставлення відмітки про
внесення 50000 гривень про внесення чергового платежу за період з
10 липня 2006 по 10 липня 2007 року є цілком правомірно.
За таких обставин висновки апеляційного суду про відсутність
підстав для задоволення позову та скасування рішення першої
інстанції є правильними.
При перегляді справи в апеляційній інстанції суд правильно
застосував норми матеріального та процесуального права і дав
правильну правову оцінку зібраним обставинам у справі.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків не
спростовують, а тому рішення судів по даній справі скасуванню не
підлягають.
Рішення апеляційної інстанцій викладено достатньо повно,
висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні пункти законів
України та відповідають чинному законодавству.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства торгово-виробничої
фірми "Стиль" Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гоба"
залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
26.08.2005 по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.