ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           У Х В А Л А
 
                            19.07.2006
 
 
     Колегія суддів  Вищого  адміністративного  суду   України   у
складі:   головуючого   судді  Фадєєвої  Н.М.,  суддів  Бим  М.Є.,
Гордійчук  М.П.,  Леонтович  К.Г.,  Чалого  С.Я.,  розглянувши   у
попередньому  розгляді  справу за касаційною скаргою Миколаївської
міжрайонної державної податкової інспекції у Львівській області на
рішення  Миколаївського  районного  суду  Львівської  області  від
24.03.2004 та ухвалу  апеляційного  суду  Львівської  області  від
24.05.2004  у  справі за скаргою гр.  Л про визнання неправомірним
дій Миколаївської міжрайонної  державної  податкової  інспекції  у
Львівській області, В С Т А Н О В И Л А:
 
     В березні  2004 року гр.  Л звернулась до суду зі скаргою про
визнання неправомірним  дій  Миколаївської  міжрайонної  державної
податкової  інспекції  у  Львівській області мотивуючи тим,  що їй
неправомірно Миколаївська МДПІ відмовила у ліквідації  присвоєного
їй  ідентифікаційного  номера  та у задоволенні прохання поставити
відмітку в паспорті про можливість здійснення  будь-яких  платежів
без зазначення ідентифікаційного номеру.
 
     Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від
24.03.2004  скарга  гр.   Л   про   визнання   неправомірним   дій
Миколаївської   міжрайонної   державної   податкової  інспекції  у
Львівській області задоволена.
 
     Ухвалою апеляційного суду Львівської області  від  24.05.2004
апеляційна   скарга   Миколаївської   МДПІ  у  Львівській  області
відхилена, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
 
     Не погоджуючись  із   постановленими   по   справі   судовими
рішеннями, Миколаївська міжрайонна ДПІ у Львівській області подала
касаційну скаргу,  в якій просить рішення Миколаївського районного
суду Львівської області від 24.03.2004 та ухвалу апеляційного суду
Львівської області від 24.05.2004 скасувати.
 
     Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
     Так судами  першої   та   апеляційної   інстанції   правильно
встановлено,  що  Законом  України  "Про державний реєстр фізичних
осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" N 320/94
( 320/94 ) (320/94)
         зі змінами від 16.07.99 N 1003 ( 1003-14 ) (1003-14)
         ч.  2 ст. 1,
передбачено,  що  вказані  платники  податків  в  рамках   діючого
законодавства  вправі  виконувати  конституційний обов'язок сплати
податків  та  зборів  без  присвоєння  ідентифікаційного   номера,
обравши альтернативну форму обліку платників податку, тому відмова
Миколаївської  міжрайонної  ДПІ  у   Львівській   області   внести
відповідні зміни в паспорт скаржника не відповідають вимогам ч.  2
ст. вказаного Закону, якою на податкові органи покладено обов'язок
вносити   такі   записи.   Також  відсутність  механізму  внесення
відповідного запису в паспорт  такого  громадянина  не  може  бути
підставою для невиконання вимог Закону податковими органами.
 
     Відповідно до  ст.  224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
         суд  касаційної  інстанції  залишає  касаційну
скаргу без задоволення,  а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального  і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
 
     Колегія суддів вважає,  що Миколаївською  МДПІ  у  Львівській
області не доведені ті обставини,  на які вона посилається в своїй
касаційній скарзі.
 
     З урахуванням  викладеного   суди   першої   та   апеляційної
інстанції прийняли законні і обґрунтовані рішення,  постановлені з
дотриманням норм матеріального і процесуального  права  і  підстав
для їх скасування не вбачається.
 
     Керуючись ст.   ст.   220,   220-1,  223,  224,  231  Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
        ,  колегія суддів
Вищого адміністративного суду України У Х В А Л И Л А:
 
     Касаційну скаргу    Миколаївської    міжрайонної    державної
податкової   інспекції   у   Львівській   області   залишити   без
задоволення,  а  рішення  Миколаївського районного суду Львівської
області від 24.03.2004  та  ухвалу  апеляційного  суду  Львівської
області від 24.05.2004 - без змін.
 
     Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.