ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
18.07.2006 Справа N А-6/102
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Нечитайла О.М., суддів Степашка О.І., Пилипчук Н.Г.,
Ланченко Л.В., Маринчак Н.Є., при секретарі судового засідання
Буряк І.В., за участю представників: позивача - не з'явились,
відповідача - не з'явились, касаційну скаргу Тисменицької
міжрайонної державної податкової інспекції на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2005 та
рішення господарського суду Івано-Франківської області від
15.06.2005 у справі N А-6/102 за позовом Тисменицького
кооперативного торгового об'єднання до Тисменицької міжрайонної
державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових
санкцій, В С Т А Н О В И В:
Тисменицьке кооперативне торгове об'єднання (надалі -
позивач) звернулось до господарського суду Івано-Франківської
області із позовом до Тисменицької міжрайонної державної
податкової інспекції про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 23.02.2005 р.
N 0000092320/0-21-1468/23-3 та рішення застосування
фінансових санкцій від 23.02.2005 N 0000112320/0-21-1468/3.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
15.06.2005 у справі позов задоволено, визнано недійсним рішення
про застосування фінансових санкцій від 23.02.2005
N 0000112320/0-21-1468/3, та податкове повідомлення-рішення від
23.02.2005 N 0000092320/0-21-1468/23-3, стягнуто із Тисменицької
міжрайонної державної податкової інспекції на користь
Тисменицького кооперативного торгового об'єднання 203,00 грн.
судових витрат.
Зазначене рішення мотивовано невідповідністю вказаних актів
ненормативного характеру вимогам чинного законодавства України.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
31.08.2005 у справі апеляційну скаргу Тисменицької міжрайонної
державної податкової інспекції задоволено частково, рішення
господарського суду Івано-Франківської області від 15.06.2005 у
справі скасовано в частині визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 23.02.2005 N 0000092320/0 21-1468/23-3
про застосування до Тисменицького кооперативного торгового
об'єднання фінансових санкцій у сумі 504,00 грн., в цій частині в
позові відмовлено, в решті рішення залишено без змін.
Вказана постанова мотивована наступним:
- в частині визнання недійсним рішення про застосування
фінансових санкцій апеляційним судом підтверджено правильність
правової позиції господарського суду першої інстанції;
- а щодо податкового повідомлення-рішення від 23.02.2005
N 0000092320/0 21-1468/23-3 то судом встановлено, що факт
порушення ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, позивачем документально не спростовано.
Тисменицька міжрайонна державна податкова інспекція не
погоджуючись з рішенням господарського суду Івано-Франківської
області від 15.06.2005 та постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 31.08.2005 у справі звернулась до Вищого
господарського суду України із касаційною скаргою від 26.09.2005
N 10083/10-015 в якій просить вказані судові рішення скасувати, з
підстав порушення судами першої та апеляційної інстанції норм
матеріального та процесуального права, а саме господарським судом
апеляційної інстанції при прийнятті оспорюваної постанови порушено
ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та ст. ст. 15-3, 17 Закону України
"Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.11.2005 у
справі касаційну скаргу Тисменицької МДПІ разом з матеріалами
справи передано для розгляду Вищому адміністративному суду
України.
Представники сторін в судове засідання суду касаційної
інстанції не з'явились, своїм процесуальним правом, що передбачене
ст. 49 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
не скористались, про причини не
явки суду не вказали, хоча про час і місце судового засідання були
повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові
докази в їх сукупності, судова колегія Вищого адміністративного
суду України з'ясувала наступне.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій
Тисменицькою МДПІ прийняті:
- рішення про застосування фінансових санкцій від 23.02.2005
N 0000112320/0-21-1468/3, яким до позивача відповідно до ст. 15-3
"Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових
виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
застосовано фінансові санкції у вигляді
штрафу у розмірі 1700,00 грн.
- та податкове повідомлення-рішення від 23.02.2005
N 0000092320/0-21-1468/23-3, яким позивачу визначено суму
податкового зобов'язання за платежем штрафні санкції за порушення
законодавства про патентування та порушення норм регулювання обігу
готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у
розмірі 504.00 грн.
Вказані акти ненормативного характеру були прийняті
відповідачем на підставі висновків акту перевірки від 08.02.2005
N 900748/92-23-3 "Щодо контролю за здійсненням розрахункових
операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами
підприємницької діяльності" (надалі - акт від 08.02.2005).
Даним актом були встановлені наступні порушення вимог
законодавства: не проведення розрахункової операції із
застосуванням розрахункової книжки, невидача розрахункового
документу встановленого взірця, невідповідність сум готівкових
коштів на місці проведення розрахунків загальній сумі продажу за
розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, не
ведення у встановленому порядку обліку товарних запасів за місцем
їх реалізації, продаж алкогольних напоїв на розлив на місці для
споживання підприємством, що не має статусу громадського
харчування, чим порушено ст. 153 Закону України "Про державне
регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і
плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
.
Судова колегія Вищого адміністративного суду України,
проаналізувавши на підставі встановлених господарськими судами
першої та апеляційної інстанцій обставин справи, правильність
застосування норм матеріального та процесуального права при
винесенні судових рішень вважає, що касаційна скарга Тисменицької
МДПІ підлягає задоволенню огляду на наступне.
Відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, цей Закон є спеціальним законом з
питань оподаткування, який установлює порядок погашення
зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та
державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових
платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що
застосовуються до платників податків контролюючими органами, у
тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності,
та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Згідно визначення, наданого у п. 1.2 вказаного
Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, податкове зобов'язання - зобов'язання платника
податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів
відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим
Законом або іншими законами України;
Відповідно до п. 1.5 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, штрафна санкція (штраф) - плата у
фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового
зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка
справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил
оподаткування, визначених відповідними законами.
Як вбачається зі змісту ст. ст. 13 - 14 Закону України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, вони містять вичерпний перелік
податкових зобов'язань платника податків. Штрафні санкції, як вид
податкового зобов'язання, вказаними статтями не передбачено, таким
чином кваліфікацію їх в якості податкового зобов'язання в
розумінні Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, здійснено відповідачем необґрунтовано.
Поряд з цим, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної
інстанції вищевказані обставини фактично не досліджувались.
Судова колегія Вищого адміністративного вважає за потрібне
звернути увагу на те, що господарськими судами першої та
апеляційної інстанцій не було в достатній мірі приділено увагу
обґрунтованості винесення та відповідності вимогам закону
податкового повідомлення-рішення від 23.02.2005
N 0000092320/0-21-1468/23-3, яким позивачу визначено суму
податкового зобов'язання за платежем штрафні санкції за порушення
законодавства про патентування та порушення норм регулювання обігу
готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у
розмірі 504.00 грн.
Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України
"Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
рішення є законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в
якому повно відображені обставини, які мають значення для даної
справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки
є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються
достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
підставою для скасування судових рішень судів
першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на
новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи
процесуального права, які призвели або могли призвести до
неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом
касаційної інстанції.
Судова колегія Вищого адміністративного суду України
зазначає, що оскільки допущені судами першої та апеляційної
інстанції порушення норм матеріального права призвели до
неправильного вирішення спору та не можуть бути усунені судом
касаційної інстанції, то всі винесені судові рішення підлягають
скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Під час нового розгляду слід врахувати викладене та вирішити
спір відповідно до закону.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210 - 232 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу Тисменницької МДПІ від 26.09.2005
N 10083/10-015 на рішення господарського суду Івано-Франківської
області від 15.06.2005 та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 31.08.2005 у справі задовольнити.
2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від
15.06.2005 та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 31.08.2005 у справі - скасувати.
3. Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Івано-Франківської області.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не
може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.