Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого

судді-доповідача

суддів

Усенко Є.А.

Карася О.В.

Шипуліної Т.М.

Сергейчука О.А.

Маринчак Н.Є.

при секретарі

судового засідання

Павлушко Р.С.

розглянувши

касаційну скаргу

Бердянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову

Запорізького апеляційного господарського суду від 21.09.05

у справі

№ 6/78-18/115 господарського суду Запорізької області

за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Азовкабель"

до

Бердянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

про

визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.06.2005 р. позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Бердянської МДПI від 01.07.2002 р. №0000272630/0 та №0001712332/0 про визначення ВАТ "Азовкабель " податкових зобов'язань за платежем із земельного податку в загальній сумі 684915,00 грн., в тому числі основний платіж -586663,00 грн. та штрафні санкції - 98252,00 грн. задоволено частково: вказані податкові повідомлення-рішення визнані недійсними в частині суми основного платежу 712,00 грн. та суми штрафних санкцій 311,10 грн. кожне. В задоволенні позову в решті позовних вимог відмовлено.

Висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову вмотивований тим, що позивач не є правонаступником ВО "Азовкабель", якому була надана в користування земельна ділянка площею 25000 кв.м в межах вулиць Магнітогорська, Вроцславська, Лесі Українки та М.Шосе в м. Бердянську рішенням Бердянської міської ради від 26.03.1992 р. № 3, у зв'язку з чим позивач не є зобов'язаною особою по сплаті земельного податку за цю земельну ділянку. Що ж до донарахування позивачу податкових зобов'язань в решті оспорюваної суми, таке визнано судом правомірним з огляду на порушення позивачем ст.ст.196, 201 Земельного кодексу України (2768-14) та ст.23 Закону України"Про плату за землю" (2535-12) при самостійному визначенні суми податкового зобов'язання за платежем із земельного податку за 2000 - 2002 роки.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.09.2005 р. рішення суду першої інстанції скасоване частково, позов задоволено повністю з тих підстав, що позивач при визначенні сум податкових зобов'язань у зведених розрахунках земельного податку за 2000-2002 роки виходив з нормативної грошової оцінки землі, яка відповідала даним державного земельного кадастру, індексованої відповідно до вимог постанови КМ України " Про проведення індексації грошової оцінки землі" від 12.05.2000 р. № 783 (783-2000-п) .

В касаційній скарзі Бердянська МДПI просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність оскаржуваної постанови нормам матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити останню без задоволення як необгрунтовану.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно частини 1 ст.2, ст.13 Закону України "Про плату за землю" (2535-12) плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України /частина 2 ст.23 вказаного Закону/.

Відповідно до пункту" г" ст.196 Земельного кодексу України (2768-14) державний земельний кадастр включає, зокрема, грошову оцінку земельних ділянок. Частинами 2 і 3 ст.201 цього Кодексу встановлено, що залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення в тому числі розміру земельного податку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суми податкових зобов'язань із земельного податку за 2000 - 2002 роки визначені позивачем, виходячи із нормативної оцінки земельних ділянок, які знаходяться в його постійному користуванні, котра відповідає даним державного земельного кадастру, із застосуванням індексів інфляції за 1998 - 2001 роки відповідно до пункту 1 постанови КМ України від 12.05.2000 р. №783 (783-2000-п) та пункту 2 Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого цією постановою. Цей висновок суду підтверджується наявними у справі копіями витягів /довідок/ з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель, виданих Бердянським міським управлінням земельних ресурсів стосовно земельних ділянок, за користування якими справляється податок,

листом Бердянського міського управління земельних ресурсів від 12.05.2005 р. /т.5,а.а.66-71,113/, встановленим в судовому процесі фактом проведення грошової оцінки земель м. Бердянськ станом на 1січня 1998 року.

На підставі досліджених під час судового розгляду доказів, а саме: грошової оцінки землі м. Бердянська, виконаної Державним НДПI містобудування та затвердженої рішенням Бердянської міської ради від 29.04.1999 р. № 19; висновку державної землевпорядної експертизи від 02.02.1999 р. №265; листа Державного комітету України по земельним ресурсам від 17.12.2002 р. №14-22-11/6362, листа Державного НДПI містобудування від 02.08.2002 р. №264, оцінка яких відповідає ст.86 КАС України (2747-15) , суд апеляційної інстанції встановив, що грошова оцінка землі м. Бердянська визначена з врахуванням індексів інфляції, встановлених у 1996 та 1997 роках, загальна величина яких складає 1,8. З врахуванням цього суд дійшов правильного висновку про правомірність дій позивача щодо визначення сум податкових зобов'язань із земельного податку без застосування індексу 1,8. Доводи касаційної скарги про невідповідність такого висновку ст.ст.13,20 Закону України "Про плату за землю" (2535-12) з посиланням на те, що цей коефіцієнт вказаний в довідках про грошову оцінку земельних ділянок, виданих Бердянським міським управлінням земельних ресурсів, не грунтуються на правильному застосуванні цих норм матеріального права, оскільки в силу пункту "г" ст.196 Земельного кодексу України (2768-14) даними державного кадастру, які беруться за основу визначення суми земельного податку, є саме нормативна грошова оцінка землі. Що ж до індексації грошової оцінки землі, то така проводиться відповідно до постанови КМ України від 12.05.2000 р. №783 (783-2000-п) , пунктом 3 якої на Державний комітет по земельних ресурсах, Раду Міністрів АР Крим, обласні, Київську та Севастопольські міські державні адміністрації покладено забезпечення інформування власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію грошової оцінки землі. Відтак застосування платниками земельного податку при визначенні суми податкового зобов'язання індексу, вказаного в довідці про грошову оцінку землі, виданій органом земельних ресурсів, є обов'язковим в разі коли цей індекс зазначений відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого вище вказаною постановою. Встановлені у справі обставини свідчать про те, що індекс 1,8 у витягах / довідках/ з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за користування якими позивач сплачує земельний податок, був вказаний безпідставно.

Висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача податкових зобов'язань щодо земельної ділянки площею 25000 кв.м відповідає встановленим у справі обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бердянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 21.09.05 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .