ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Фадєєвої Н.М.,
суддів: Берднік I.С.,
Васильченко Н.В.,
Кравченко О.О.,
Харченка В.В.,
при секретарі - Деревінському I.I.,
сторони: не з'явилися;
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського
районного суду міста Херсона від 30 вересня 2004 року та на ухвалу
апеляційного суду Херсонської області від 23 грудня 2004 року у
справі за позовом ОСОБА_1 до Херсонської митниці про визнання
незаконною відмови у пільговому оформленні автомобіля та стягнення
моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про визнання неправомірною
відмови начальника Херсонської митниці у пільговому оформленні
належного йому на праві власності автомобіля ВАЗ IНФОРМАЦIЯ_1.
В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що
він є військовим пенсіонером, отримав довідку на постійне
проживання в Україні, постійно проживає з дружиною в придбаній у
м. Херсоні квартирі. Разом з тим, має право на перевезення
особистого майна в тому числі і автотранспорту в Україну без
сплати мита та податків.
Рішенням Суворовського районного суду міста Херсона від 30
вересня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду
Херсонської області від 23 грудня 2004 року, в задоволенні позову
відмовлено.
Рішення судів мотивовані тим, що на позивача не поширюється
дія статті 5 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в
Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей,
товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються)
громадянами на митну територію України" ( 2681-14 ) (2681-14)
№ 2681 від 13
вересня 2001 року.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся з
касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове
рішення про задоволення позовних вимог, зазначаючи, що вони
прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, те, що судами не взято до уваги рішення Економічного суду
країн-учасниць Союзу незалежних держав від 16 грудня 2003 року.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином Російської
Федерації, має там житло, там зареєстрований та отримує пенсію.
Позивачу надано дозвіл на постійне проживання на території України
безстроково.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок ввезення
(пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування
особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться
(пересилаються) громадянами на митну територію України"
( 2681-14 ) (2681-14)
постійне місце проживання - місце проживання на
території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який
не має постійного місця проживання на території інших держав і має
намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого
строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що
таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових
обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом).
Згідно статті 2 вказаного Закону, громадяни за умови
дотримання вимог Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
та інших
законодавчих актів України можуть переміщувати через митний кордон
України будь-які особисті речі та товари, крім тих, що заборонені
до ввезення в Україну, а також тих, щодо яких законодавством
України встановлені обмеження.
Частиною 3 статті 252 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
встановлено, що предмети, що ввозяться (пересилаються) у разі
переселення громадян на постійне місце проживання в Україну не
підлягають оподаткуванню в порядку та на умовах, визначених
законами України.
При винесенні рішень, суди попередніх інстанцій встановили,
що скаржником не було надано доказів про постійне місце проживання
на території України, що є обов'язковою умовою для визначення
необхідності стягнення з ОСОБА_1 мита, зборів та податків.
Суди попередніх інстанцій дійшли вмотивованого висновку про
те, що на скаржника не поширюється дія Закону України "Про порядок
ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й
оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що
ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України"
( 2681-14 ) (2681-14)
, оскільки він є громадянином іншої держави, має там
житло, зареєстрований у Російській Федерації, отримує там пенсію
та, на момент звернення до митного органу для митного оформлення
автомобіля проживав на території України менше одного року.
Відповідно до статті 56 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів
місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої
незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної
влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових чи службових
осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України
"Про судову практику в справах про відшкодування моральної
(немайнової) шкоди" обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору
про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають:
наявність такої шкоди, причинного зв'язку між шкодою і
протиправними діянням заподіювача та вини останнього в її
заподіянні.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлених судами
попередніх інстанцій фактичних обставин справи, вини в діях
Херсонської митниці не вбачається. Таким чином, у зв'язку із
відсутністю вини, моральна шкода стягненню не підлягає.
За таких обставин, рішення суду апеляційної інстанції
винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права,
висновки, викладені в ньому, доводами касаційної скарги не
спростовуються, підстави для його скасування не вбачається.
Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 30
вересня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області
від 23 грудня 2004 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий Фадєєва Н.М.
Судді: Берднік I.С.
Васильченко Н.В.
Кравченко О.О.
Харченко В.В.