ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Фадєєвої Н.М.,
суддів: Берднік I.С.,
Васильченко Н.В.,
Кравченко О.О.,
Харченка В.В.,
при секретарі - Деревенському I.I.,
сторони: не з'явились;
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Личаківському районі міста Львова на рішення господарського суду
Львівської області від 31 серпня 2005 року та на ухвалу
Львівського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2005
року у справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до
Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
в с т а н о в и л а :
Приватний підприємець ОСОБА_1 (далі - ПП ОСОБА_1) звернувся в
суд з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському
районі міста Львова (далі - ДПI у Личаківському районі м. Львова)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення НОМЕР_1.
В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що
включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість
здійснено на підставі податкових накладних та в межах податкового
законодавства.
Рішенням господарського суду Львівської області від 31 серпня
2005 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного
господарського суду від 14 грудня 2005 року, позовні вимоги
задоволено частково. Визнано частково недійсним податкове
повідомлення-рішення НОМЕР_1 в сумі 4265,45 грн. В решті позовних
вимог відмовлено.
Рішення судів мотивовані наступним. Враховуючи, що ПП ОСОБА_1
здійснює оптово-роздрібну торгівлю металовиробами і має право
віднести до своїх витрат витрати по оплаті товару, який ним
реалізовувався і відповідно до цього має право віднести до
податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені при
придбанні такого товару.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДПI у Личаківському
районі м. Львова звернулась з касаційною скаргою, в якій просить
їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні
позову, вказуючи на порушення судами норм матеріального та
процесуального права, що зокрема полягають у безпідставному
висновку судів про правомірність віднесення до податкового кредиту
суми податку на додану вартість за товар, який у подальшому був
реалізований за ціною нижчою від придбання.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржуване
податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту
перевірки, відповідно до якого визначено, що приватним підприємцем
в порушення вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168 від 3
квітня 1997 року до податкового кредиту віднесено суми податку на
додану вартість за товар, який у подальшому був проданий за ціною
нижчою від ціни придбання.
З підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
вбачається, що
податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,
сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді, у
зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких
відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного
Закону, датою виникнення права платника податку на податковий
кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника
податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки
відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з
використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Як вбачається із судових рішень та підтверджується
матеріалами справи, позивач придбав у приватного підприємства
"Доллі" 26 липня 2003 року труби в кількості 40,530 тон по ціні
2116,67 грн. за одну тону, при цьому підприємець сплатив податок
на додану вартість в сумі 17157,72 грн., що підтверджується
податковими накладними.
Разом з тим, придбані труби, ПП ОСОБА_1 реалізував за
договірними цінами від 1983,33 грн. за одну тону до 2375,00 грн.
за одну тону. Податкові зобов'язання підприємця по податку на
додану вартість, при продажу вказаної партії товару, придбаного у
ПП "Доллі", складають 18424,70 грн., що підтверджується
матеріалами справи.
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до
складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених
(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою,
організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт,
послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання
електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень,
установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суди дійшли
вмотивованого висновку про те, що позивач здійснюючи
оптово-роздрібну торгівлю металовиробами, що є його основною
діяльністю, мав право віднести до валових витрат витрати по оплаті
товару, який ним в подальшому реалізовувався і правомірно відніс
до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені
при придбанні цього товару.
За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної
інстанції винесені з дотриманням норм матеріального та
процесуального права, висновки, викладені в них, доводами
касаційної скарги не спростовуються, підстави для їх скасування не
вбачається.
Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Личаківському районі міста Львова залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Львівської області від 31 серпня
2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду
від 14 грудня 2005 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий Фадєєва Н.М.
Судді: Берднік I.С.
Васильченко Н.В.
Кравченко О.О.
Харченко В.В.