ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого - судді Конюшко К.В.,
суддів: Шипуліної Т.М., Карася О.В., Ланченко Л.В., Усенко
Є.А.,
розглянула в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу
ДПI у Солом'янському районі м. Києва на рішення Господарського
суду м. Києва від 5 жовтня 2004 року та постанову Київського
апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2005 року по справі
за позовом ТОВ НВФ "Технотронікс" до ДПI у Солом'янському районі
м. Києва, ДПА України про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень ДПI та визнання недійсним рішення ДПА України.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи
касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами
першої та апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія:
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Господарського суду м. Києва від 5 жовтня 2004 року
позовні вимоги ТОВ НВФ "Технотронікс" задоволено, визнано
недійсними податкові повідомлення-рішення ДПI у Солом'янському
районі м. Києва про донарахування податкового зобов'язання
(штрафні санкції по касовій дисципліні) та визнано недійсним
рішення ДПА України про результати розгляду скарги. Постановою
Київського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2005
року рішення суду першої інстанції щодо визнання недійсними
податкових повідомлень-рішень № 00001701701/0 від 01.07.2003р., №
00001701701/3 від 07.11.2003р. та рішення ДПА України №
9025/6/25/0215 від 03.11.2003р. на суму штрафних санкцій у розмірі
1 649, 44 грн. як податкового зобов'язання. В решті позову в цій
частині відмовлено. В решті рішення суду - залишено без змін.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, ДПI у
Солом'янському районі м. Києва 22 листопада 2005 року подала
касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 грудня
2005 року касаційна скарга була прийнята до провадження суду, по
ній відкрито касаційне провадження .
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 травня
2006 року визнано за можливе попередній розгляд справи.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у
Солом'янському районі м. Києва просить скасувати судові рішення в
задоволенні частині та постановити нове - про відмову в
задоволенні вимог, оскільки судами дана неправильна юридична
оцінка обставин справи, що призвело до порушення норм
матеріального права, а саме п.5 Порядку ведення касових операцій у
національній валюті в Україні".
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові
рішення без змін з огляду на наступне.
Судами встановлено, що податковим повідомленням-рішенням ДПI
у Солом'янському районі м. Києва № 0000170170/0 від 01.07.2003р.
згідно з п.5, п.7 Порядку ведення касових операцій у національній
валюті в Україні, пп.2.15 п.2 Положення проведення касових
операцій у національній валюті України та відповідно до абз.4,
абз.5 ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних
санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "касова
дисципліна" на суму 19 539,47грн. (штрафні санкції).
Рішенням ДПА України №9025/6/25-0215 від 03.11.2003р. про
результати розгляду податкове повідомлення - рішення ДIЛ у
Солом'янському районі м. Києва № 0000170170/0 від 01.07.2003р.
залишено без змін. На підставі рішення ДПА України про результати
розгляду скарги № 9025/6/25-0215 від 03.11.2003р. відповідачем
прийняте податкове повідомлення-рішення № 00001701701/3 від
07.11.2003р., яким згідно з п.5, п.7 Порядку ведення касових
операцій у національній валюті в Україні, пп.2.15 п.2 Положення
проведення касових операцій у національній валюті України та
відповідно до абз.4, абз.5 ст.1 Указу Президента України "Про
застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання
обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
позивачу визначено податкове
зобов'язання за платежем "касова дисципліна" на суму 19 539,47
грн. (штрафні санкції).
Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем
на підставі Акту ДПI у Солом'янському районі м. Києва №
082/23-0111/20024907 від 27.06.2003р. "Про результати планової
документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного
законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю
науково-виробничої фірми "Технотронікс" за період з 01.04.2000р.
по 01.04.2003р.". (далі - акт перевірки від 27.06.2003р.).
В пункті 2.12 акту перевірки від 27.06.2003р. зазначено, що
перевіркою виявлені факти витрачання готівки з виручки від
реалізації продукції на виплати, що пов'язані з оплатою праці, за
наявності податкової заборгованості, яка обліковується в органах
ДПС, протягом листопада-грудня 2000р. Також перевіркою встановлено
факти видачі готівки під звіт без повного звітування щодо раніше
виданих коштів починаючи з квітня 2000р. по вересень 2002р.
Виходячи з викладеного, перевіряючими зроблений висновок про
порушення позивачем вимог п.5, п.7 Порядку ведення касових
операцій у національній валюті в Україні, пп.2.15, п.2 Положення
про ведення касових операцій у національній валюті України.
Відповідно до додатку № 4П до акту перевірки від 27.06.2003р.
позивачем видано під звіт без повного звітування щодо раніше
виданих коштів суму 6 597,74 грн.; витрачено готівки у сумі 17
890,03 грн. з виручки на виплати, що пов'язані з оплатою праці, за
наявності податкової заборгованості.
За наслідками перевірки до позивача відповідно до п. 1 Указу
Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення
норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
застосовані
фінансові санкції у розмірі 19 539,47грн., у тому числі 1
649,44грн. ~ 25% від виданої під звіт суми (6 597,74грн.); 17
890,03грн. - у розмірі готівки, витраченої з виручки на оплату
праці при наявності податкової заборгованості.
Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги позивача, прийшов
до висновку про правомірність заявлених позовних вимог оскільки,
висновки та мотивація відповідачів є безпідставними та такими, що
не випливають з норм права, а тому оспорювані податкові
повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у
Солом'янському районі м. Києва № 0001701701/0 від 01.07.2003р., №
0001701701/3 від 07.11.2003р. та рішення ДПА України №
9025/6/25-0215 від 03.11.2003р. про результати розгляду скарги
місцевим судом визнані недійсними.
З вказаним висновками суду першої інстанції обгрунтовано
частково не погодилася колегія суддів Київського апеляційного
господарського суду. При цьому вона правильно виходила з
наступного.
Як вбачається з акту перевірки, у перевіряємому періоді з 1
квітня 2000 року по 1 квітня 2003р. з каси позивача видавалась
готівка під звіт підзвітним особам - Кожебаткіну, Леваковському,
Ніколаенко, Третяк, Андрієнко, без повного звітування щодо раніше
виданих коштів починаючи з квітня 2000 року по вересень 2002 року.
Пунктом 7 Порядку ведення касових операцій у національній
валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ №21 ( v0021500-95 ) (v0021500-95)
від 02.02.1995р. (втратив чинність 16.04.2001р.) передбачено, що
видача готівки під звіт проводиться з кас підприємств за умови
повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими під
звіт сумами.
Особи, які одержали готівку під звіт, зобов'язані подати до
бухгалтерії підприємства або централізованої бухгалтерії звіт про
витрачені (або з якихось причин частково чи повністю не витрачені)
суми не пізніше: за відрядженнями - З робочих днів після
повернення з відрядження, на закупівлю сільськогосподарської
продукції та заготівлю вторинної сировини і металобрухту - 10
робочих днів з дня видачі готівки під звіт, на всі інші виробничі
(господарські) потреби - наступного робочого дня після видачі її
під звіт. Якщо з каси підприємства його працівнику одночасно
видана готівка на відрядження та кошти під звіт для вирішення у
цьому відрядженні виробничих чи господарських питань (у тому числі
й для закупівлі сільськогосподарської продукції та заготівлі
вторинної сировини чи металобрухту), то підзвітна особа незалежно
від строку відрядження протягом трьох робочих днів після
повернення з відрядження повинна подати до бухгалтерії
підприємства одночасно звіт про суму, що була їй видана для
вирішення виробничих (господарських) питань, та авансовий звіт про
витрачені кошти безпосередньо на відрядження.
Відповідно до п.1 Указу Президента України "Про застосування
штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки"
( 436/95 ) (436/95)
у разі порушення юридичними особами всіх форм
власності, фізичними особами -громадянами України, яке є
суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними
представництва нерезидентів, через які повністю або частково
здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу
готівки у національній валюті, що встановлюються Національним
банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді
штрафу:
за перевищення встановлених строків використання виданої під
звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без
повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25
відсотків виданої під звіт сум ;
за витрачання готівки з виручки від реалізації продукції
(робіт, послуг) та інших касових надходжень (крім коштів,
отриманих із кас установ банків) на виплати, що пов'язані з
оплатою праці (за винятком екстрених (невідкладних) обставин -
соціальних виплат громадянам на поховання, допомога при народженні
дитини, одиноким та багатодітним матерям, на лікування в разі
хвороби, компенсації особам, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи), за наявності податкової
заборгованості - в розмірі здійснених виплат.
Враховуючи, що на підтвердження своїх заперечень про
відсутність з його боку факту порушення касової дисципліни позивач
доказів в апеляційній інстанції не надав, а наявні в матеріалах
справи копії авансових звітів та прибуткових ордерів не співпали
із даними, які наведені в таблиці виявлених фактів порушень,
колегія апеляційної інстанції правильно не погодилася з з
висновками суду першої інстанції і прийшла до обгрунтованого
висновку про наявність зазначених фактів порушення касової
дисципліни (додаток № 4 П до акту перевірки № 082\23-0111\20024907
від 27.06.2003 р. а.с. 77), на підставі яких відповідач дійшов до
висновку про порушення позивачем касової дисципліни, тому в цій
частині рішення суду першої інстанції скасував і постановив нове -
про відмову в задоволенні вимог в цій частині.
Разом з тим, судова колегія апеляційної інстанції
обгрунтовано погодилася з висновком суду першої інстанції, що
оспорюванні податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем
згідно з п.п. 4.2.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, який не регулює питання
застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення касової
дисципліни. За таких обставин, штрафні санкції застосовані до
позивача, не є податковим зобов'язанням, а тому не можуть бути
визначені відповідачем податковим повідомленням - рішенням.
З огляду на зазначене, апеляційний суд правильно визнав
недійсним податкові повідом лення - рішення Державної податкової
інспекції у Солом'янському районі м. Києва № 0001701701\0 від
01.07.2003 р., № 0001701701/3 від 07.11.2003р. та рішення ДПА
України № 9025\6\25-0215 від 03.11.2003 р. в частині визначення
штрафних санкцій у розмірі 1649,44 грн. - податковим
зобов'язанням.
В той же час, обгрунтованим є висновок судів щодо відсутності
у позивача податкової заборгованості з податку на прибуток, а тому
він мав право витрачати готівку з виручки на виплати, пов'язані з
оплатою праці, а тому застосування відповідачем до позивача
штрафних санкцій є неправомірним.
Відповідно до ч.1ст.224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а
судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції у
частині рішення яке залишено без змін та апеляційної інстанції не
допустили порушень норм матеріального і процесуального права при
ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку, що
судові рішення постановлені з дотриманням норм матеріального і
процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 210, 220, 220-1,224, 231 та ч.5 ст.254 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія -
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу ДПI у Солом'янському районі м. Києва
залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва
від 5 жовтня 2004 року у не скасовані частині та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2005
року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до
Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.
Головуючий: _________________________Конюшко К.В.
Суддя-доповідач: _____________________ Шипуліна Т.М.
Судді: ______________________ Карась О.В.
_________________________Ланченко Л.В.
_________________________Усенко Є.А.