ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
27 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого Панченка О.Н.,
суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В.,
Смоковича М.I.,
розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції
адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у
Красногвардійському районі м. Дніпропетровська (далі - УПФ
України у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська) про
перерахунок пенсії.
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду
Дніпропетровської області від 20 листопада 2003 року,
встановила:
У серпні 2003 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою
про зобов'язання УПФ України у Красногвардійському районі м.
Дніпропетровська відповідно до статті 57 Закону України "Про
статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
від 28 лютого 1991 року №
796-XII" та Закону України "Про наукову і науково - технічну
діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
від 13 грудня 1991 року № 1977-XII
провести перерахунок пенсії з дати подання про це заяви.
Вимоги обгрунтовував тим, що в результаті роботи та
безпосередньої участі в підготовці та проведенні випробувань
ядерної зброї отримав певну кількість захворювань. На підставі
чого позивачу була встановлена третя група інвалідності та видано
посвідчення першої категорії відповідно до Закону України "Про
статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
від 28 лютого 1991 року №
796-XII.
Рішенням Красногвардійського районного суду м.
Дніпропетровська від 19 вересня 2003 року позов задоволено.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 20
листопада 2003 року вказане рішення суду першої інстанції
скасовано та справу направлено на новий судовий розгляд.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення
апеляційним судом Дніпропетровської області норм матеріального та
процесуального права, просив скасувати ухвалу апеляційного суду
Дніпропетровської області від 20 листопада 2003 року та залишити
без зміни рішення Красногвардійського районного суду м.
Дніпропетровська 19 вересня 2003 року.
Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких
підстав.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що
відповідно до частини 3 статті 14, статті 57 "Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" позивач відноситься до першої категорії
осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та може
користуватися пільгами при нарахуванні і перерахунку пенсії.
Суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу відповідача
задовольнив з направленням справи на новий розгляд, мотивуючи це
тим, що суд першої інстанції не перевірив на належність рішення
УПФ України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про
відмову позивачу в проведенні перерахунку йому призначеної пенсії
та у порушення частини 3 статті 15 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд
першої інстанції не роз'яснив позивачу права та обов'язки, у тому
числі право на уточнення позовних вимог.
Такі висновки суду апеляційної інстанції суперечать нормам
процесуального права.
Відповідно до приписів статті 307 Цивільного процесуального
кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
1963 року рішення суду підлягає
скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, якщо:
1) справа розглянута неповноважним суддею;
2) рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який
розглядав справу;
3) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які
беруть участь у справі, не повідомлених про час і місце судового
засідання;
4) суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не
були притягнуті до участі в справі.
Крім того, згідно до пункту 2 частини 1 статті 305 цього ж
Кодексу суд в апеляційному провадженні має право постановити
ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і направити
справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, якщо
встановлено порушення процесуального права, що перешкоджає суду
апеляційної інстанції дослідити нові докази чи обставини, які не
були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Отже, суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої
інстанції та направив справу на новий розгляд з підстав,
непередбачених процесуальним законодавством.
Згідно частини 4 статті 227 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
справа направляється до суду
апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий
розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.
За таких порушень норм процесуального права оскаржуване
рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням
справи на новий апеляційний розгляд.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області
від 20 листопада 2003 року з направленням справи в цей же суд на
новий апеляційний розгляд.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути оскарженою за винятковими обставинами до Верховного Суду
України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий ______________ Панченко О.Н.
судді: ______________ Весельська Т.Ф.
______________ Горбатюк С.А.
______________ Мироненко О.В.
______________ Смокович М.I.