ВИЩИЙ  АДМIНIСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

                вул. Московська, 8, м. Київ, 01010

     справа № к-12319/06

                              УХВАЛА

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

     27 червня 2006 року      м. Київ 

     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   в
складі:

     Головуючого - судді  Смоковича М.I.,

     Суддів-  Горбатюка  С.А.,   Весельської   Т.Ф.,Сороки   М.О.,
Мироненка О.В.(суддя - доповідач),

     розглянула у   порядку  письмового  провадження  без  виклику
осіб, які беруть участь у справі

     касаційну скаргу ОСОБА_1

     на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19  липня
2005 року

     та ухвалу Апеляційного суду м.  Києва   від  25  жовтня  2005
року

     за позовом ОСОБА_1

     до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському  районі
м. Києва

     про   зобов'язання   провести     перерахунок    пенсії    по
інвалідності,

     В С Т А Н О В И В :

     ОСОБА_1  подав  касаційну  скаргу  на  рішення   Деснянського
районного  суду  м.  Києва  від  19  липня  2005  року  та  ухвалу
Апеляційного суду м.  Києва  від 25  жовтня  2005  року  про  його
скасування   та  винесення  судом  касаційної   інстанції   нового 
рішення.

     Рішенням Деснянського районного суду м. Києва  від  19  липня
2005 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог заявника.

     Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 25  жовтня  2005  року
апеляційну скаргу позивача відхилено,  рішення залишено без змін.

     У  касаційній  скарзі  заявник  просить   скасувати   рішення
Деснянського районного суду м. Києва від 19  липня  2005  року  та
ухвалу Апеляційного суду м.   Києва   від  25  жовтня  2005  року,
посилаючись на те,  що  судами  першої  та  апеляційної  інстанцій
невірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

     Зазначив, що у 1986 році він працював 5 місяців підряд в зоні
відчуження і вважає, що середньомісячний заробіток для нарахування
пенсії визначається шляхом ділення його загальної  суми  за  повні
календарні місяці роботи на кількість цих  місяців,  а  відповідач
нарахував йому пенсію за весь період його роботи  у  1986  році  з
квітня місяця по грудень місяць.

     Заслухавши доповідь судді,  дослідивши  матеріали  справи  та
перевіривши  наведені  в  скарзі  доводи,  колегія  суддів  дійшла
висновку, що касаційна  скарга не підлягає задоволенню.

     Відмовляючи  в  задоволенні  позовних  вимог  заявника,   суд
виходив з того, що відповідно до ст. 57 Закону України "Про статус
та  соціальний  захист   громадян,   які   постраждали   внаслідок
Чорнобильської  катастрофи"  ( 796-12 ) (796-12)
          та   Постанови   Кабінету
Міністрів України  "Про  затвердження  нового  Порядку  обчислення
пенсії  по  інвалідності,  що  настала   внаслідок   каліцтва   чи
захворювання,  і  пенсії,  в  зв'язку  із   втратою   годувальника
внаслідок   Чорнобильської   катастрофи"   ( 523-97-п ) (523-97-п)
            ,   для
обчислення пенсії по інвалідності, що настала  внаслідок  каліцтва
чи    захворювання    внаслідок     Чорнобильської     катастрофи,
середньомісячний фактичний заробіток визначається за будь - які 12
місяців підряд роботи в зоні відчуження у 1986 - 1990 роках.

     Суди, при винесенні рішення по суті, дійшли вірного  висновку
про те, що у разі, коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше
ніж 12 місяців  підряд,  середньомісячний  заробіток  визначається
шляхом ділення його загальної  суми  за  повні  календарні  місяці
роботи на кількість цих місяців.

     Таким чином, суд зазначає, що відповідач правильно  нарахував
пенсію заявнику із врахуванням цих місяців роботи у 1986 році.

     Враховуючи  обставини  справи,  вимоги    касаційної   скарги
задоволенню не підлягають.

     Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

     Судом першої  та  апеляційної  інстанцій  повно  та  всебічно
перевірені надані сторонами  докази,  дана  їм  належна  оцінка  у
рішенні та ухвалі.

     Рішення судів першої та апеляційної інстанції належним  чином
мотивовані і за  своїм  змістом  та  формою  відповідають  вимогам
Закону.

     Відповідно до ст. 224 Кодексу  адміністративного  судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
         суд  касаційної  інстанції  залишає  касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо  визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових  рішень
чи  вчиненні  процесуальних  дій,   касаційна   скарга    підлягає
залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

     Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 223, 224, 231, ч.5 ст.254 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
        , колегія

     У Х В А Л И Л А :

     Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без  задоволення,   рішення
Деснянського районного суду м. Києва від 19  липня  2005  року  та
ухвалу Апеляційного суду  м.   Києва   від  25  жовтня  2005  року
залишити  без змін.

     Ухвала оскарженню не підлягає.

     Головуючий :   Смокович М.I. 

     Судді:   Горбатюк С.А.

     Весельська Т.Ф.

     Сорока М.О.

     Мироненко О.В.