ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Харченка В.В.,
суддів: Берднік I.С.,
Васильченко Н.В.,
Леотович К.Г.,
Матолича С.В.,
при секретарі - Дерев енському I.I.,
сторони:
від позивача - не з'явились;
від відповідача - Нікішев О.В.;
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю "Бомонд" на рішення господарського суду Одеської
області від 4 липня 2005 року та на ухвалу Одеського апеляційного
господарського суду від 1 грудня 2005 року у справі за позовом
Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю
"Бомонд", виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання
недійсним договору, -
в с т а н о в и л а :
Одеська міська рада звернулась в суд з позовом до Товариства
з обмеженою відповідальністю "Бомонд" про визнання недійсним
договору укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю
"Бомонд" та виконавчим комітетом Одеської міської ради від 3
березня 2004 року № 28-Д.
В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що договір
№ 28-Д від 3 березня 2004 року про передачу у тимчасове
користування місць для розміщення рекламних конструкцій суперечить
вимогам рішень виконавчого комітету Одеської міської ради № 305
від 29 травня 2000 року та № 326 від 18 червня 2004 року. Окрім
того, укладений із порушенням порядку вчинення право чинів,
визначеного статтями 215 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
207 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, а також укладений з
порушенням вимог статті 203 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Рішенням господарського суду Одеської області від 4 липня
2005 року, залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного
господарського суду від 1 грудня 2005 року, позов задоволено.
Визнано договір від 3 березня 2004 року № 28-Д укладений між
виконавчим комітетом Одеської міської ради та Товариством з
обмеженою відповідальністю "Бомонд", недійсним з моменту укладення
за його суперечністю актам цивільного законодавства.
Рішення судів мотивовані тим, що термін дії договору про
передачу у тимчасове користування місць для розміщення рекламних
конструкцій, які знаходяться у комунальній власності та їх
виконання не може становити більше терміну дії дозволу отриманого
ТОВ "Бомонд". Разом з тим, внаслідок укладення спірного договору
було порушено вимоги рішення виконавчого комітету Одеської міської
ради № 305 від 29 травня 2000 року в частині заниження плати за
використання місць.
Не погоджуючись, ТОВ "Бомонд" звернулось з касаційною скаргою
в якій зазначає, що судові рішення прийняті з порушенням норм
матеріального та процесуального права. Додатково скаржник вказує
на те, що судами не повно досліджено положення оспорюваного
договору та порядок встановлення спеціальних конструкцій для
розміщення зовнішньої реклами. Окрім того, скаржник зазначає, що
суди невмотивовано зробили висновок про заниження плати за
користування місцями та не дослідили наявні в матеріалах справи
докази - платіжні доручення.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між виконавчим
комітетом Одеської міської ради та ТОВ "Бомонд" було укладено
договір від 3 березня 2004 року № 28-Д про надання у тимчасове
користування місць, які знаходяться у комунальній власності для
встановлення спеціальних конструкцій та видачу дозволів на
розміщення зовнішньої реклами. Пунктом 2.2 Договору передбачено,
що виконком приймає рішення про видачу дозволів розповсюджувачу
зовнішньої реклами та видає останньому дозволи на розміщення
спеціальних конструкцій на строк дії договору згідно поданої заяви
в кількості відповідно до додатку № 1.
Відповідно до статті 144 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених
Законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на
відповідній території.
Згідно з пунктом 1 статті 73 Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
акти ради, сільського,
селищного, міського голови, голови районної в місті ради,
виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у
місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм
повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на
відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями
громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими
особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово
проживають на відповідній території.
Основою правового регулювання передачі у тимчасове
користування місць, які знаходяться у комунальній власності, для
встановлення і розміщення спеціальних конструкцій та видачу
дозволу на розміщення зовнішньої реклами, є правила розміщення
зовнішньої реклами в місті Одесі, затверджені рішенням виконавчого
комітету Одеської міської ради № 305 від 29 травня 2000 року;
Правила розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі, затверджені
Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 326 від 18
червня 2004 року та Постановою Кабінету Міністрів України № 2067
від 29 грудня 2003 ( 2067-2003-п ) (2067-2003-п)
року "Про затвердження Типових
правил розміщення зовнішньої реклами".
Суди попередніх інстанцій дійшли вмотивованого висновку про
те, що укладення договорів про передачу в тимчасове користування
місць, які знаходяться в комунальній власності та їх виконання
здійснюється лише на підставі та в межах дії отриманого дозволу. В
той же час, укладений договір від 3 березня 2004 року № 28-Д не
відповідає вимогам законодавства, оскільки відповідно до пункту
3.6 правил передбачено, що Рада приймає рішення про видачу
дозволу, строк дії якого становить від шести місяців до п'яти
років, тоді як строк дії оспорюваного договору передбачений з 3
березня 2004 року до 31 грудня 2015 року.
Судами також встановлено, що договором від 3 березня 2004
року № 28-Д визначено розмір оплати за користування місцями та
ухвалено відповідно з тарифами, затвердженими виконкомом на дату
підписання договору, які не підлягають збільшенню протягом дії
договору. Матеріалами справи підтверджується, що вартість,
визначена у договорі становить 50 грн. за 1 кв.м. для встановлення
великогабаритних конструкцій, та 66 грн. за 1 кв.м. - за
розміщення середньо-габаритних стаціонарних конструкцій.
Разом з тим, відповідно до Тарифів за розміщення реклами на
об'єктах комунальної власності, встановлених у додатку № 5 до
рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 305 від 29
травня 2000 року передбачено, що сума плати за тимчасове
користування місцями для розташування стаціонарних
середньо-габаритних спеціальних конструкцій (площею від 1 до 8
кв.м.) коливається в залежності від площі, як самої конструкції
так і від розмірів місць, які є комунальною власністю, що займають
конструкції. Окрім того, виконкомом в тарифах визначена вартість
50 грн. за великогабаритні конструкції розміром до 1 кв.м. та
збільшення вартості платежу в 1,75 раз за кожний додатковий
квадратний метр.
Крім того, судами визначено, що згідно з пунктом 5 додатку №
4 рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 305 від 29
травня 2000 року тарифи, за якими сплачуються грошові кошти за
тимчасове користування місцями для розташування спеціальних
конструкцій повинні щомісячно коригуватися з урахуванням індексу
інфляції за даними Міністерства статистики, що передбачає
щомісячну зміну суми, яка повинна сплачуватися за договорами в
сторону збільшення або зменшення.
Таким чином, суди попередніх інстанцій обгрунтовано визначили
невідповідність договору від 3 березня 2004 року № 28-Д положенням
додатку № 4 рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №
305 від 29 травня 2000 року.
Відповідно до пункту 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду
України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з
визнанням угод недійсними" ( v_111800-99 ) (v_111800-99)
від 12 березня 1999
року, недійсними мають визнаватися не лише угоди, які не
відповідають Закону, а й такі, що порушують вимоги Указів
Президента України, Постанов Кабінету Міністрів України, інших
нормативних актів, виданих державними органами, у тому числі
відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.
З пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про
судову практику в справах про визнання угод недійсними" № 3
( v0003700-78 ) (v0003700-78)
від 28 квітня 1978 року вбачається, що угода
визнається недійсною при невідповідності її не тільки законові, а
й іншим актам, виданим органами державної влади і управління в
межах наданої їм компетенції.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
підставою недійсності правочину є недодержання в момент
вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені
частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього
Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 203 вказаного Кодексу зміст
правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного
законодавства, а також моральним засадам суспільства.
За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної
інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та
процесуального права, висновки, викладені у судових рішеннях,
доводами касаційної скарги не спростовуються, підстави для їх
скасування відсутні.
Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Бомонд" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 4 липня 2005
року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 1
грудня 2005 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий Харченко В.В.
судді Берднік I.С.
Васильченко Н.В.
Леонтович К.Г.
Матолич С.В.
Копія згідно з оригіналом
Суддя Матолич С.В.