ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2006 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючої: судді Фадєєвої Н.М.
суддів: Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.
при секретарі: Кулеша А.О.
з участю: представників позивача Кузьменка М.I., Говорова
О.I.
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за
касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю
"Гарпун" на рішення господарського суду Дніпропетровської області
від 31 травня 2005 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 12 грудня 2005 року, у справі за позовом
ТОВ "Гарпун" до Марганецької об'єднаної Державної податкової
інспекції Дніпропетровської області про визнання недійсними
податкових повідомлень-рішень №0000562301/0 від 09 серпня 2004
року, №0000012301/2 від 13 січня 2005 року, № №0000012301/3 від
23 березня 2005 року, -
ВСТАНОВИЛА:
ТОВ "Гарпун" звернулось до суду з позовом до Марганецької
об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської
області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
№0000562301/0 від 09 серпня 2004 року, №0000012301/2 від 13 січня
2005 року, № №0000012301/3 від 23 березня 2005 року. Позовні
вимоги обгрунтовані тим, що відповідач безпідставно донарахував
суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість,
оскільки відповідно до п. п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 ЗУ "Про податок
на додану вартість" першою подією, яка надає право на податковий
кредит за спірним договором, є дата списання коштів з його
банківського рахунку в оплату послуг або дата отримання податкової
накладної.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31
травня 2005 року, яке залишене без змін ухвалою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 12 грудня 2005 року, у
задоволенні позовних вимог ТОВ "Гарпун" щодо визнання недійсним
податкового повідомлення - рішення № 0000012301/3 від 23.03.2005
року Марганецької ОДПI - відмовлено. Щодо позовних вимог про
визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від 09.08.04 №
0000562301/0, від 13.01.05 р. № 0000012301/2 Марганецької ОДПI -
провадження у справі припинено.
У касаційній скарзі ТОВ "Гарпун" просить скасувати зазначені
вище судові рішення в частині відмови у позові щодо визнання
недійсним податкового повідомлення рішення № 0000012301/3 від
23.03.2005 р. Марганецької ОДПI, прийняти нове рішення у справі
№36/114 (26/90), яким позов задовольнити та визнати недійсним
податкове повідомлення - рішення № 0000012301/3 від 23.03.2005 р.
Марганецької ОДПI. Посилається те, що судові рішення в цій частині
прийняті з порушенням норм матеріального права, суперечать Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Згідно ч.2 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції переглядає судові
рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної
скарги.
Заслухавши доповідь судді Бим М.Є., перевіривши матеріали
справи, правильність застосування судами першої та апеляційної
інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової
оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги,
колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга
задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій, підставою прийняття Марганець кою ОДПI
спірного податкового повідомлення - рішення № 0000012301/3 від 23
березня 2005 року став акт від 09 серпня 2004 року №
721/230/21915815 планової документальної перевірки дотримання
товариством "Гарпун" вимог податкового законодавства за період з
01.10.02р. по 31.03.04 р. Перевіркою встановлено, що за договором
товарного займу від 14 квітня 2003року між позивачем і приватним
підприємцем Кузьменко М.I. була проведена господарська операція,
відповідно до якої в квітні 2003р. позивач оприбуткував на баланс
підприємства аміачну селітру в обсязі 50,5 тон загальною вартістю
27775,00грн., в тому числі ПДВ-4629,17грн. ПП Кузьменко М.I. була
виписана податкова накладна на суму переданого товару, по якій ТОВ
"Гарпун" податок на додану вартість був віднесений до податкового
кредиту та відображений у розділі II декларації з ПДВ.
Заявлена позивачем до відшкодування з бюджету сума податку на
додану вартість була відшкодована йому шляхом погашення позитивних
декларацій з податку на додану вартість за наступні податкові
періоди.
Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
бюджетне відшкодування - це сума, що
підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з
надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
При перевірці службовими особами Марганецької ОДПI дотримання
позивачем вимог податкового законодавства було встановлено, що по
договору товарного займу від 14 квітня 2003 року, укладеного між
ПП Кузьменко М.I. та позивачем, позику (у вигляді селітри в
кількості 50,5тон) позивач - ТОВ "Гарпун" отримав на безпроцентній
основі. Стаття 374 Цивільного Кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
1963р.(який був чинним на час укладення названого договору)
встановлює, що за договором позики одна сторона (позикодавець)
передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне
управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а
позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму
грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості. Тобто,
компенсація вартості за переданий товар за договором позики
відсутня.
Стаття 256 Цивільного Кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
1963р.
встановлює, що за договором майнового найму наймодавець
зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за
плату.
Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати виробництва і
обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як
компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються
(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності.
Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право
зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно
з Законом України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
-
пункт 1.7 статті 1.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий
кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Таким чином, судами першої і апеляційної інстанції вірно
застосовані норми матеріального права щодо визначення договору
товарного займу від 14.04.2003 року як договору позики, за яким
факт оплати (компенсації) вартості отриманої аміачної селітри не
передбачений, тому відповідно до вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону
України "Про податок на додану вартість у ТОВ "Гарпун" були
відсутні законні підстави заявляти до відшкодування з бюджету суму
ПДВ за аміачну селітру, отриману безоплатно від приватного
підприємця Кузменко.
За таких обставин суди дійшли вірного висновку, приймаючи до
уваги вимоги п.п. 17.1.3 її. 17.1 ст.17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та п.п.6.1.3, п.9
Iнструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних
(фінансових) санкцій органами державної податкової служби,
затвердженої наказом ДПА України від17.03.2001р. №110 ( z0268-01 ) (z0268-01)
та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за
№268/5459, щодо правомірності застосування до ТОВ "Гарпун"
штрафних (фінансових) санкцій за завищення сум бюджетного
відшкодування, які в даному випадку вважаються сумами занижених
податкових зобов'язань, тому судами правомірно вимоги позивача в
частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Марганецької ОД III від 23.03.2005р. №0000012301/3 визнані
необгрунтованими, так як оспорюване податкове повідомлення -
рішення прийняте Марганецькою ОДПI відповідно до вимог
законодавства.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає
касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін,
якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили
порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні
судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових
рішень дано правильну правову оцінку обставин у справі, вірно
застосовано норми матеріального і процесуального права, тому
касаційну скаргу ТОВ "Гарпун" слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.220, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства ( 2747-15 ) (2747-15)
України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Гарпун" залишити без задоволення, а рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 31 травня 2005 року та ухвалу
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 грудня
2005 року - без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді