ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого Харченка В.В.
суддів Берднік I.С.
Васильченко Н.В.
Матолича С.В.
Кравченко О.О.
при секретарі: Мельник I.М.
за участі представників відкритого акціонерного товариства
"Сумиобленерго" Якименка О.I., Державної податкової інспекції в м.
Суми Шкриль Л.Г., Мезенцева Є.I.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду
в м. Києві справу за касаційною скаргою відкритого акціонерного
товариства "Сумиобленерго" на рішення господарського суду
Сумської області від 08 липня 2005 року та ухвалу Харківського
апеляційного господарського суду від 19 вересня 2005 року у справі
за позовом відкритого акціонерного товариства "Сумиобленерго" до
Державної податкової інспекції в м. Суми про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення, -
в с т а н о в и л а :
У квітні 2005 року відкрите акціонерне товариство
"Сумиобленерго" зврнулось в суд з позовом до Державної податкової
інспекції в м. Суми про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення.
Рішенням господарського суду Сумської області від 08 липня
2005 року, залишеним без змін ухвалу Харківського апеляційного
господарського суду від 19 вересня 2005 року у задоволенні позову
відмовлено.
В касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство
"Сумиобленерго" просить скасувати ухвалені судові рішення тата
ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі,
посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши
матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Як вбачається з матеріалів справи на підставі акту №
31/Д26-209 ДСК від 18.04.2005 року " Про результати позапланової
виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та
валютного законодавства України відкритим акціонерним товариством
"Сумиобленерго за період з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року"
було прийнято повідомлення -рішення № 0000682602/26-209/17497/0
від 19.04.2005 року про застосування і стягнення сум штрафних
(фінансових) санкцій, донарахованих податків, зборів (обов"язкових
платежів) та пені за порушення податкового та іншого
законодавства, яким було донараховано позивачу податок на додану
вартість у розмірі 241 111 грн. 50 коп., з них 160 741 грн.
основний платіж та 80 370 грн. 50 коп. - штрафні санкції.
Згідно з вимогами пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
об'єктом оподаткування
податком на додану вартість є операції платників податку з продажу
товарів (робіт, послуг) на митній території України.
Пунктом 1.4 ст. 1 Закону визначено, що продаж товарів - це
будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами
купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими
договорами, які передбачають передачу прав власності на такі,
товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також
операції з безплатного надання товарів. При цьому, у відповідності
до п. 4.1. ст. 4 Закону, база оподаткування операцій з продажу
товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної
(контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими
цінами (тарифами) з урахуванням і акцизного збору, ввізного мита,
інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових)
платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються,
в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань
оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості
включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і
нематеріальних активів, що передаються платнику податку,
безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з
компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих
(виконаних, наданих) таким платником податку.
Відповідно до вимог п. 4.1 ст. 4 Закону договірна
(контрактна) вартість електроенергії, яку обленерго постачає
споживачам, визначається регульованими цінами, які встановлює НКРЕ
України у вигляді тарифу. Відповідно до цих цін обленерго сплачує
ПДВ до бюджету.
Чинним податковим законодавством України не передбачено
включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою
оподаткування податком на додану вартість інших сум, ніж визначені
п. 4.1 ст. 4 Закону. В зв'язку з цим суми індексу інфляції та
трьох процентів річних не входять до бази оподаткування (до
договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або
регульованими цінами) податком на додану вартість. оскільки вони
не зазначені в п. 4.1 ст. 4 Закону.
При відображенні в податковому обліку сума боргу з
урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період
прострочення виконання боржником грошових зобов'язань, а також
трьох процентів річних від простроченої суми не є базою
оподаткування податком на додану вартість у відповідності до
чинного законодавства України, а тому податкове зобов'язання не
виникає.
Відповідно до ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(ст. 214 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
) боржник, який прострочив виконання грошового
зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу
з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,
якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В договорах про постачання електричної енергії, які ВАТ
"Сумиобленерго" укладає із споживачами обумовлено, що "у разі
несвоєчасної сплати, постачальник електричної енергії проводить
споживачу нарахування на весь час прострочення:
- пені в розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу, що
діяла в період, за який здійснювалося нарахування;
- 3% річних з простроченої суми. При цьому сума простроченого
боргу за спожиту електроенергію повинна бути сплачена Споживачем з
урахуванням встановленого індексу інфляції".
Тобто, нарахування індексу інфляції за весь період
прострочення виконання боржником грошових зобов'язань і 3% річних
від простроченої суми заборгованості, отриманих ВАТ
"Сумиобленерго" від споживачів в 2004 році проводиться від суми
боргу за відпущену електричну енергію з податком на додану
вартість. А відповідно до положень пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону:
"податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної
статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт,
послуг)".
Узагальнюючи вищевикладене та враховуючи те, що інфляційні
суми і проценти, які законодавством встановлені в ст. 625 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
(ст. 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
), є санкцією за
неналежне виконання грошового зобов'язання і пов'язані лише з
компенсацією кредитору знецінених грошових коштів, а тому не
входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів, та не
є оплатою продажу будь-якої послуги, тобто не пов'язані з продажем
товарів (робіт, послуг), у розумінні Закону суми індексу інфляції
та 3% річних від простроченої суми заборгованості, не є об'єктом
оподаткування податком на додану вартість у відповідності до
чинного законодавства України.
Необхідно зазначити, що санкції до боржника, який прострочив
виконання грошового зобов'язання, передбачені ст. 625 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, повинні включатися до складу валових доходів
підприємства (по оплаті) відповідно до вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст.
4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Крім того, при вирішенні спору суди не врахували що
відповідно до вимог пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, яка передбачає, що у
разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта,
виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи
різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне
(множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або
контролюючих, органів, внаслідок чого є можливість прийняти
рішення на користь як платника податків, так і контролюючого
органу, рішення приймається на користь платника податків.
Таким чином, господарським судом Сумської області та
Харківським апеляційним господарським судом не були у повній мірі
дотримані вимоги пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З, п. 1.4 ст. 1, п. 4.1 ст.
4 та пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Наведене свідчить, що при розгляді даної справи судами всіх
інстанцій не було достатньо перевірені вищенаведені обставини.
Допущені судами порушення норм процесуального права, які
призвели до неправильного вирішення справи, не можуть бути усунені
судом касаційної інстанції, що відповідно до вимог частини 2
статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
є підставою для скасування судового рішення суду
апеляційної інстанції і направлення справи на новий розгляд до
суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно дослідити питання
щодо відповідності дій та, враховуючи зазначені вище обставини і
вимоги законодавства, вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "
Сумиобленерго" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Сумської області від 8 липня 2005
року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від
19 вересня 2005 року скасувати, а справу направити на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня відкриття обставин.
Судді(підписи)
З оригіналом згідно
Суддя Вищого адміністративного
Суду України Харченко В.В.