ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
20.06.2006
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі: головуючого Співака В.І., суддів: Білуги С.В.,
Гаманка О.І., Загороднього А.Ф., Заїки М.М., при секретарі
Проценко О.О., за участю гр. Л., розглянувши у відкритому судовому
засіданні касаційну скаргу Донецької митниці Державної митної
служби України на рішення Центрально-міського районного суду м.
Горлівки від 21.07.2005 та рішення апеляційного суду Донецької
області від 17.11.2005 у справі за позовом гр. Л. до Донбаської
регіональної митниці
про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати у
зв'язку з надурочною роботою, відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2004 року гр. Л. звернувся до Центрально-міського
районного суду м. Горлівки з позовом до Донбаської регіональної
митниці про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати у
зв'язку з надурочною роботою, відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Центрально-міського районного суду м. Горлівки від
21.07.2005 позовні вимоги гр. Л. було задоволено частково. Наказ
Донбаської регіональної митниці від 20.09.2004 N 257-к про
звільнення гр. Л. визнано незаконним. Поновлено гр. Л. на роботі
на посаді інспектора сектору чергових митної варти Донбаської
регіональної митниці. Стягнуто з Донбаської регіональної митниці
на користь гр. Л. оплату надурочної роботи за період з січня
2003 року по вересень 2004 року в сумі 115,78 грн.; компенсацію в
сумі 0,71 грн.; середній заробіток за час вимушеного прогулу в
сумі 4711,59 грн.; відшкодування моральної шкоди в сумі 2500 грн.
Стягнуто з Донбаської регіональної митниці на користь держави
56,78 грн. державного мита. В решті позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 17.11.2005
апеляційну скаргу гр. Л. залишена без задоволення, а апеляційну
скаргу Донецької митниці, яка є правонаступницею Донбаської
регіональної митниці, задоволено частково. Рішення
Центрально-міського районного суду м. Горлівки від 21.07.2005 в
частині розміру моральної шкоди стягнутої на користь гр. Л.
змінено. Стягнуто на користь гр. Л. з Донецької митниці 500 грн.
на відшкодування моральної шкоди.
У касаційній скарзі Донецька митниця, не погоджуючись з цими
судовими рішеннями, посилається на допущені судами порушення норми
матеріального права, просить скасувати рішення Центрально-міського
районного суду м. Горлівки від 21.07.2005 та рішення апеляційного
суду Донецької області від 17.11.2005 та постановити нове рішення,
яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення
судів щодо правильності застосування судами норм матеріального
права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку,
що у відповідача не було підстав для розірвання трудового договору
на підставі частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України
( 322-08 ) (322-08)
, за власним бажанням, так як позивач звернувся з заявою
про звільнення на підставі частини 3 статті 38 Кодексу законів про
працю України, за власним бажанням, у зв'язку з порушенням
власником або уповноваженим ним органом умов трудового договору чи
невиконання законодавства про працю, оскільки дані підстави для
звільнення не є тотожними. З рішення судів вбачається, що іншої
заяви про звільнення, окрім заяви від 14.09.2004, позивач не
подавав. Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про
працю України, у разі звільнення без законної підстави або
незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути
поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий
спір.
Крім того, посилання Донецької митниці на те, що позивачем
пропущений строк звернення до суду з позовом про поновлення на
роботі, є безпідставним, оскільки гр. Л. звернувся до суду з
позовом про скасування наказу N 257-к 21.10.2004, який було
залишено без руху і надано строк для усунення недоліків.
Відповідно до статті 139 Цивільного процесуального кодексу України
( 1502-06 ) (1502-06)
, позовна заява вважається поданою в день первісного її
подання до суду. Таким чином, датою звернення позивача до суду є
21.10.2004. В ході судового розгляду позивачем було змінено
позовні вимоги, а саме поставлено питання про поновлення його на
роботі.
Таким чином, судами правильно дана правова оцінка обставин по
справі, правильно застосовані норми матеріального права при
прийнятті рішень, а тому касаційну скаргу слід залишити без
задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу Донецької митниці Державної митної служби
України залишити без задоволення, а рішення Центрально-міського
районного суду м. Горлівки від 21.07.2005 та рішення апеляційного
суду Донецької області від 17.11.2005 у справі за позовом гр. Л.
до Донбаської регіональної митниці про поновлення на роботі,
стягнення заробітної плати у зв'язку з надурочною роботою,
відшкодування моральної шкоди - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.