К-12661/06 Про звернення стягнення на майно та інші активи боржника - Текст документа

Бердянська міжрайонна державна податкова інспекція Запорізької області (надалі - позивач) звернулась до Господарського суду Запорізької області із позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про звернення стягнення заборгованості за рахунок майна та інших активів.

Рішенням Господарського суду Запорізької області (суддя - Садовий I.В.) від 12.09.2005р. у справі № 23/281 позов задоволено:

- стягнуто з Приватного підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України 2 481,00 грн - податку на додану вартість.

- стягнуто з Приватного підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України - 278,40 грн. прибуткового податку з громадян.

- стягнуто з Приватного підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України - 8355,00 грн. збору на розвиток садівництва та виноградарства.

- стягнуто з Приватного підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України - 111,14 грн. державного мита.

- стягнуто з Приватного підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду першої інстанції мотивовано тим, що податкові зобов'язання платника податків та штрафні санкції, нараховані позивачем за податковими повідомленнями-рішеннями НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3, узгоджені в адміністративному порядку, та мають бути сплачені у відповідний строк, згідно вимогам Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 22.12.2005 р. у справі № 23/281 (головуючий суддя - Юхименко О.В., судді Коробка Н.Д., Соловйова С.М.) рішення Господарського суду Запорізької області від 12.09.2005 р. у справі № 23/281 - скасовано, прийнято постанову, якою в позові Бердянській міжрайонній державній податковій інспекції Запорізької області відмовлено.

Постанова господарського суду апеляційної інстанції мотивована тим, що доказів наявності у відповідача майна (активів), набутого під час ведення господарської діяльності і на яке може бути звернено стягнення, позивачем до суду апеляційної інстанції не надано.

Бердянська міжрайонна державна податкова інспекція Запорізької області, не погоджуючись з постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 22.12.2005 р. у справі № 23/281, звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою від 17.01.2005р. № 259/8/10, в якій просить вказану постанову скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Запорізької області від 12.09.2005р. у справі № 23/281.

Зазначена касаційна скарга мотивована тим, що постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 22.12.2005р. у справі № 23/281 прийнята із порушенням норм матеріального права, а рішення господарського суду Запорізької області прийнято відповідно до норм діючого законодавства.

Бердянська об'єднана державна податкова інспекція Запорізької області звернулась до Вищого адміністративного суду України із клопотанням від 09.06.2006р. № 948/8/10 про правоноступництво Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області, в якому зазначила, що Бердянська об'єднана державна податкова інспекція Запорізької області, на підставі наказу Державної податкової інспекції у Запорізькій області НОМЕР_4, стала, відповідно до встановлених зон обслуговування, правонаступницею Бердянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області та в зв'язку із цим, керуючись ст.ст. 49,51,55 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , просить визнати Бердянську об'єднану державну податкову інспекцію Запорізької області стороною у справі № 23/281.

Судова колегя Вищого адміністративного суду України, порадившись на місці, ухвалила вказане клопотання задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання касаційної інстанції не з'явився, своїм правом на участьу судовому засіданні касаційної інстанції не скористався, про причини не явки суду не повідомив, не зважаючи на те, що про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності Бердянським міськвиконкомом 12.02.1998р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності та є платником податків і зборів, передбачених Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) .

Бердянською міжрайонною державною податковою інспекцією Запорізької області було проведено комплексну планову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства приватним підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.04.2001р. по 31.03.2004р.

За результатами якої складено акт НОМЕР_5 (надалі акт - від 30.06.2004р.).

Даним актом зокрема встановлено наступні порушення вимог податкового законодавства:

- порушення ст.10, 12, п.19.1г ст.19 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992р. № 13-92 (13-92) та донараховано прибутковий податок у сумі 92,80 грн.

- порушення п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р. (168/97-ВР) та донараховано до сплати податку на додану вартість у сумі 1654,00грн.

- порушення Закону України "Про збір на розвиток виноробства, садівництва та хмелярства" від 09.06.1999р. додатково нараховано суму збору 365,30грн.

На підставі вищенаведених висновків позивачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 01.07.2004р. НОМЕР_1, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання за платежем прибутковий податок з громадян у сумі 278,40 грн. у тому числі за основним платежем - 92,80 грн. та штафних фінансових санкцій - 185,60 грн.;

- від 01.07.2004р. НОМЕР_3, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем збір на розвиток виноробства, садівництва та хмелярства 8355,30 грн. у тому числі за основним платежем - 365,30 грн. та штафних фінансових санкцій - 7990,00 грн.;

- від 01.07.2004р. НОМЕР_2, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 2481,00 грн. у тому числі за основним платежем - 1654,00 грн. та штафних фінансових санкцій - 827,00 грн.;

Станом на 07.06.2005р. відповідач заборгованість по переліченим податковим зобов'язанням не сплатив.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення-рішення відповідачем отримані, ні в апеляційному, ні в судовому порядку не оскаржені.

Позивачем направлялися відповідачу податкові вимоги: перша НОМЕР_6 (отримана відповідачем 23.12.2003р.) та друга НОМЕР_7 (отримана відповідачем 19.05.2004р.), податкові зобов'язання по яким залишились не сплаченими.

Рішенням Бердянської міжрайонної державної податкової інспекції НОМЕР_8 про стягнення коштів та продаж активів платника податків, вирішено звернути стягнення на активи ОСОБА_1 в рахунок погашення податкового боргу, визначеного вказаними податковими повідомленнями рішеннями.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України, виходячи із встановлених господарськими судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, підтверджує правомірність доводів касаційної скарги Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції у Запорізькій області, виходячи із слідуючого.

Відповідно до ч.2 ст. 128 Господарського кодексу України (436-15) , громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке, відповідно до закону, може бути звернено стягнення.

За визначенням п.1.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , активи платника податків - кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать фізичній чи юридичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що висновок господарського суду апеляційної інстанції в частині твердження, що під активами платника податків суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи слід вважати матеріальні та нематеріальні цінності, набуті лише від здійснення підприємницької діяльності - помилковим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Крім того, судова колегія Вищого адміністративногог суду України не погоджується з висновком Запорізького апеляційного господарського суду, що відсутність доказів про наявність у відповідача майна, найбутого під час ведення господарської діяльності є підставою для відмови у зверненні стягнення на майно відповідача, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 4 вказаного закону, заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на майно боржника;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

За змістом ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , встановлено наступний порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника, а саме звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.

У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.

Таким чином, виходячи з аналізу наведених положень чинного законодавства України, господарський суд, вирішуючи спір по суті у справі про звернення стягнення за рахунок майна та активів платника податків, має, насамперед, виходити із правомірності такого стягнення та відповідності його вчинення вимогам чинного законодавства України, процедура ж його практичної реалізації, зокрема встановлення наявності об'єктів звернення, належить до компетенції уповноважених законом органів (на органи виконавчої служби).

За таких обставин, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що Запорізьким апеляційним господарським судом правильно і повно встановлені фактичні обставини у справі, проте із невідповідним застосуванням норм матеріального права України, тоді як господарський суд Запорізької області дійшов правильних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і відповідним чином застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.

Тому, судова колегія Вищого адміністративного суду України, встановивши наявність підстав, передбачених нормативно-правовим приписом ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , скасовує судове рішення апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1. Касаційну скаргу Бердянської міжрайонної державної податкової інспекції у Запорізькій області від 17.01.2006р. № 259/8/10 на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 22.12.2005 р. у справі № 23/281 - задовольнити.

2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 22.12.2005 р. у справі № 23/281 - скасувати, а рішення господарського суду Запорізької області від 12.09.2005р. у справі № 23/281 - залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .