ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
______________________________________________________________
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
Iменем України
УХВАЛА
"20" червня 2006 р. Справа № К-10781/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Нечитайла О.М.
Суддів Пилипчук Н.Г.
Конюшка К.В.
Ланченко Л.В.
Степашка О.I.
при секретарі судового засідання Бойченко Ю.П.
за участю представників:
позивача: Малина М.О. дов. від 07.09.2005р.
відповідача: Несміян В.Є. дов. від 16.06.2006р. №
9890/10/10-017
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Дзержинському районі м. Харкова
на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду
від 10.01.2006р.
та постанову господарського суду Харківської області
від 31.10.2005р.
у справі № АС-42/274-05
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Архат"
до Державної податкової інспекції у
Дзержинському районі м. Харкова
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Архат" (надалі -
позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області із
позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі
м. Харкова (надалі - відповідач) про визнання недійсним податкових
повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дзержинському
районі м. Харкова від 18.04.2005р. № 0000242301/2 та від
02.06.2005р. № *000242301/2 .
Заявою про зміну предмету позову, позивач просить скасувати
податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
Дзержинському районі м. Харкова від 20.07.2005р. № 0000242301/3,
яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану
вартість у сумі 1 950 983,5грн., у тому числі - 1 288 807,00 грн.
основного платежу та 662 176,5 грн. - штрафних (фінансових)
санкцій.
Постановою Господарського суду Харківської області (суддя
Гризько В.О.) від 31.10.2005р. у справі № АС-42/274-05 позов
задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення Державної
податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від
20.07.2005р. № 0000242301/3, стягнуто з Державного бюджету України
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Архат" 85,00
грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постанова господарського суду першої інстанції мотивовано
тим, що позивач правомірно та у відповідності до вимог чинного
законодавства України застосовував положення ст.3 Закону України
"Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та
продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів"
( 1521-14 ) (1521-14)
при формуванні податкового зобов язання по операціях з
продажу дизельного пального за касовим методом, а по епізоду щодо
включення Товариством з обмеженою відповідальністю "Архат" до
складу податкового кредиту суми 1 286 970,36 грн., господарський
суд першої інстанції прийшов до висновку про відповідність вимогам
п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податкової накладної від 30.06.2004р. №
30/06/2 та правомірність видачі вказаної податкової накладної
контрагентом позивача, оскільки свідоцтво платника податку на
додану вартість у останнього анульоване не було.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від
10.01.2006 р. у справі № АС-42/274-05 (головуючий суддя - Філатова
Ю.М., судді Бондаренко В.П., Iвакіна В.О.) апеляційну скаргу
Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова
залишено без задоволення, а постанову Господарського суду
Харківської області від 31.10.2005 р. у справі № АС-42/274-05 -
без змін.
Вказаною ухвалою господарського суду апеляційної інстанції
підтверджено правильність та відповідність правової позиції
господарського суду першої інстанції чинному законодавству
України.
Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м.
Харкова, не погоджуючись з ухвалою Харківського апеляційного
господарського суду від 10.01.2006 р.та постановою господарського
суду Харківської області від 31.10.2005р. у справі № АС-42/274-05,
звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною
скаргою від 11.01.2006р. № 141/10/10-017, в якій просить постанову
господарського суду Харківської області від 31.10.2005 р. та
ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від
10.11.2005р. у справі № А-42/274-05 скасувати повністю та прийняти
нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Вказана касаційна скарга мотивована тим, що перелічені судові
рішення прийняті із порушенням норм матеріального права, а саме:
- ст.3 Закону України "Про тимчасовий порядок оподаткування
операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких
паливно-мастильних матеріалів" ( 1521-14 ) (1521-14)
;
- п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
- ст.1, ч.1 ст. 5 Закону України "Про усунення дискримінації
в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з
використанням майна та коштів вітчизняного походження"
( 1457-14 ) (1457-14)
.
Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких проти
доводів відповідача заперечує та вважає, що прийняті
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій судові
рішення повністю відповідають вимогам чинного законодавства
України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові
докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України
встановив наступне.
Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м.
Харкова на підставі рішення Державної податкової адміністрації
України від 22.06.2005р. № 5765/6/25-1015 прийнято податкове
повідомлення-рішення № 0000242301/3 від 20.07.2005р., яким згідно
з підп. "б" підп 4.2.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, відповідно п.п.7.2.1 (з) п.7.2,
п.п.7.3.1, п.7.3, ст.7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та п.п. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
визначено
податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 950
983,5грн., у тому числі - 1 288 807,00 грн. основного платежу та
662 176,5 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.
Вказане податкове повідомлення рішення прийняте за висновками
акту перевірки від 04.01.2005р. №7/23-1/32871627 "Про результати
планової документальної перевірки Товариства з обмеженою
відповідальністю "Архат" з питань дотримання вимог податкового та
валютного законодавства за період з 05.02.2004р. по 01.10.2004р."
(надалі акт від 04.01.2005р.).
Вказаним актом було встановлено, що протягом перевіреного
періоду позивач здійснював операції з продажу дизельного пального.
Податкові зобов'язання за вказаними операціями нараховувалися
позивачем за наслідками податкового періоду, на який припадає
отримання продавцем коштів, тобто по касовому методу у
відповідності до ст. 3 Закону України "Про тимчасовий порядок
оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та
деяких паливно - мастильних матеріалів" ( 1521-14 ) (1521-14)
від
02.03.2000р. №1521-111.
На думку відповідача, позивач неправомірно керувався ст. 3
вказаного Закону, оскільки встановлений нею касовий метод
застосовується лише при продажу дизельного пального
сільськогосподарським товаровиробникам,а оскільки покупці позивача
є підприємствами-посередниками, то підстав для застосування
вказаної норми закону відповідачем не вбачається.
Таким чином, позивач, не застосувавши п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
занизив власні податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 37
383,0 грн., в тому числі: у березні 2004р. - на суму 1 460 грн., у
квітні 2004р. - на суму 19 269 грн., у травні 2004р. - на суму 16
043 грн., у червні 2004р. на суму 611 грн.
Крім того, актом від 04.01.2005р було встановлено, що у
червні 2004р. позивач включив до складу податкового кредиту 1 286
970,36 грн. податку на додану вартість на підставі податкової
накладної № 30/06/2 від 30.06.2004р., виданої Дочірнім
підприємством Тайстра - Полтава - Експрес". За даними зустрічної
перевірки ДП "Тайстра - Полтава -Експрес" користувалося пільгами з
оподаткування податком на додану вартість, наданими підприємствам
з іноземними інвестиціями. За таких обставин, відповідно до
п.п.7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ДП Тайстра - Полтава -Експрес"
неправомірно видало позивачу податкову накладну, оскільки податок
до бюджету не сплачувало. У зв'язку з цим у позивача, на думку
відповідача, були відсутні підстави для зменшення податкових
зобов'язань на суму 1286970,36 грн. на підставі вищевказаної
податкової накладної.
Судова колегія Вищого адміністративного суду України,
перевіривши доводи касаційної скарги та проаналізувавши
правильність застосування господарськими судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
на підставі встановлених фактичних обставин, приходить до висновку
про необгрунтованість правової позиції скаржника, виходячи з
наступного.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про тимчасовий порядок
оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та
деяких паливно - мастильних матеріалів" ( 1521-14 ) (1521-14)
від
02.03.2000р. №1521-111 податкові зобов'язання з податку на додану
вартість, що виникають у зв'язку з продажем товарів, визначених у
статтях 1 та 2 цього Закону, нараховуються за наслідками
податкового періоду, на який припадає отримання продавцем коштів
або інших видів компенсацій вартості таких товарів від покупця.
При цьому право на збільшення податкового кредиту платників
податку на додану вартість -покупців таких товарів виникає у
податковий період, на який припадає здійснення оплати коштами або
шляхом надання інших видів компенсацій їх вартості.
За змістом ст. 4 вказаного закону вказувалось, що, починаючи
з 01.06.2000р. операції з продажу або інших видів відчуження,
зокрема, важких дистилятів (дизельного пального), оподатковуються
податками, зборами (обов'язковими платежами) за правилами,
визначеними відповідними законами з питань оподаткування,
незалежно від форм або методів поставки (продажу) або форм
розрахунків (включаючи попередню оплату), здійснених до зазначеної
дати.
Згідно з ст. 1 Закону України від 21.09.2000 №1962-111 "Про
внесення змін у деякі закони України щодо оподаткування операцій
по виготовленню та продажу нафти сирої та деяких паливно -
мастильних матеріалів" ( 1962-14 ) (1962-14)
з 01.10.2000р. стаття 4 Закону
від 02.03.2000р. №1521-111 ( 1521-14 ) (1521-14)
була виключена. Таким
чином, по операціям з визначеними цим законом товарами, в т.ч.
дизельним пальним, касовий метод врахування податкових зобов'язань
та податкового кредиту з ПДВ почав застосовуватися безстроково.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено, що протягом перевіреного відповідачем періоду,
позивач здійснював операції з продажу дизельного пального з кодом
за ГС 2710 00690, про що свідчать приєднані до матеріалів справи
договори купівлі - продажу нафтопродуктів з його постачальниками
та сертифікати відповідності товару.
За таких обставин, судова колегія Вищого адміністративного
суду України приходить до висновку про правильність юридичної
кваліфікації спірних правовідносин та відповідне застосування норм
матеріального права господарськими судами попередніх інстанцій в
цій частині.
Посилання відповідача у касаційній скарзі на те, що основним
призначенням Закону України від 21.09.2000р. № 1521 "Про
тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та
продажу нафти сирої та деяких паливо-мастильних матеріалів"
( 1521-14 ) (1521-14)
(зі змінами та доповненнями), судовою колегією Вищого
адміністративного господарського суду не приймається як такий, що
здійснений внаслідок неправильного розуміння та застосування
вказаного закону, оскільки преамбула останнього не містить
загальнообов'язкових до виконання норм та не обмежує сферу дії
виключно правовідносинами, що виникають за участю
сільськогосподарських підприємств.
Щодо включення позивачем до складу податкового кредиту суми
податку на додану вартість на підставі податкової накладної №
30/06/2 від 30.06.2004р. то судова колегія вважає за потрібне
зазначити наступне.
Відповідно до підп.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(в редакції, чинній на
момент виникнення правовідносин), право на нарахування податку та
складання податкових накладних надається виключно особам,
зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому
статтею 9 цього Закону.
Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену
систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або
передбачає його сплату в іншому, ніж визначено цим Законом,
порядку, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит
та складання податкової накладної, а також на отримання
відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий
перехід. Це правило поширюється також на підприємства з іноземними
інвестиціями, звільнені від сплати податку.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено, що на момент укладення і виконання договору з
позивачем, в тому числі на момент видачі податкової накладної, ДП
"Тайстра-Полтава-Експрес"перебувало на обліку у податковому огані
як платник податку на додану вартість, що підтверджується наданою
позивачем копією свідоцтва платника ПДВ № 23468252, та наявністю
індивідуального податкового номеру 327535716010. У генеральному
договорі № 0106-2 від 01.06.2004р. зазначено, що ПП
"Тайстра -Полтава - Експрес" є платником податку на додану
вартість, а також вказані його реквізити як платника ПДВ, на час
здійснення господарської операції вказане свідоцтво платника
податку на додану вартість, у випадках, передбачених п.9.6 ст.9
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
анульоване не було.
Крім того, господарським судом Харківської області та
Харківським апеляційним господарським судом зроблено правильний
висновок щодо відповідності вимог податкової накладної № 30/06/2
від 30.06.2004р. вимогам підп.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
За таких обставин, судова колегія Вищого адміністративного
суду України, вважає, що господарськими судами попередніх
інстанцій правильно застосовано норми матеріального права по
встановленим фактичним обставинам у справі за даним епізодом.
Виходячи з викладеного, судова колегія Вищого
адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті
судових рішень у справі № АС-42/274-05 господарські суди першої та
апеляційної інстанції дійшли вичерпних юридичних висновків щодо
встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних
правовідносин сторін норми матеріального права.
За таких обставин, касаційна скарга державної податкової
інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 11.01.2006р. №
141/10/10-017 підлягає залишенню без задоволення, а постанова
господарського суду Харківської області від 31.10.2005р. та ухвала
Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2006р. у
справі № АС-42/274-05 - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у
Дзержинському районі м. Харкова від 11.01.2006р. № 141/10/10-017
на постанову господарського суду Харківської області від
31.10.2005р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського
суду від 10.01.2005р. у справі № АС-42/274-05 - залишити без
задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Харківської області від
31.10.2005р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського
суду від 10.01.2006р. у справі № АС-42/274-05- залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не
може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий О.М. Нечитайло
Судді К.В. Конюшко
О.I. Степашко
Н.Г. Пилипчук
Л.В. Ланченко
З оригіналом вірно О.М. Нечитайло