ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                              У Х В А Л А
                             IМЕНЕМ УКРАЇНИ
                  15 червня 2006 року   м. Київ
     Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
     головуючого судді -  Бутенка В.I.,
     суддів - Гончар Л.Я.,
     Лиски Т.О.,
     Сороки М.О.,
     Панченка О.I.,
     при секретарі Литі  В.А.
     за участю представника позивача Крячко М.Ю.,
     розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні   в   порядку
касаційного  провадження   адміністративну   справу   за   позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРП-Трейдінг" до Східної
регіональної митниці  про  визнання  недійсним  талону  відмови  у
пропуску на митну територію чи митному оформленню товарів та інших
предметів № 80000/5237012,-
 
                      в с т а н о в и л а :
     У  липні  2005  року  ТОВ   "ХАРП-Трейдінг"   звернулось   до
господарського суду із позовом, в якому просило визнати  недійсним
талон відмови у пропуску на митну територію чи митному  оформленню
товарів  та  інших  предметів  Східної  регіональної   митниці   №
80000/5237012.
     В обгрунтування своїх вимог позивач зазначив,  що  11.04.2005
р., з метою участі в 15-й міжнародній  виставці  "БелАгро-2005"  в
період з  7  по  10  червня  2005  р.  в  м.  Мінську  (Республіка
Білорусь),  між  позивачем  та  ЗАТ  "Мінськекспо"  був  укладений
договір на участь у виставці №664/05.
     На  виконання  договору  позивач  вивіз  з  митної  території
України  виставкові  товари   (виставочна   рекламна   експозиція,
експозиційні вітрини та напільне покриття), оформивши їх в митному
режимі  тимчасового  ввезення  (вивезення)  відповідно  до  ст.ст.
204-211 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
        ,  "Порядку  застосування
митного режиму тимчасового  ввезення  (вивезення)",  затвердженого
наказом Державної митної  служби  України  №173  ( z0250-00 ) (z0250-00)
          від
28.03.2000р., "Порядку прийняття рішення про допущення товарів  до
переміщення через  митний  кордон  України  в  режимі  тимчасового
ввезення (вивезення)", затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України №1855 від 12.12.2002р ( 1855-2002-п ) (1855-2002-п)
        .
     На виконання вимог  зазначених  нормативних  актів  позивачем
подано до Східної регіональної митниці заяву про допущення товарів
до переміщення через митний кордон в  митному  режимі  тимчасового
ввезення (вивезення) №2184  від  19.05.2005р.  та  вантажну  митну
декларацію № 800000003/5/225075 за кодом 31 експорт.
     Рішення про допущення товарів до переміщення в митному режимі
тимчасового ввезення (вивезення) було  прийнято  посадовою  особою
митниці  24.05.2005р.  шляхом  накладення   резолюції   "Тимчасове
ввезення  (вивезення)  дозволено",   при   цьому   позивач   надав
гарантійне зобов'язання про зворотне вивезення (ввезення)  №  2183
від 19.05.2005р. до 17.06.2005р.
     При зворотному ввозі вказаних виставкових товарів  в  Україну
митниця відмовилась пропускати  даний  товар  на  митну  територію
України без сплати відповідних митних  зборів,  в  зв'язку  з  чим
видала талон відмови у пропуску  на  митну  територію  чи  митному
оформленню товарів та інших предметів № 80000/5237012, де вказала,
що ТОВ "ХАРП-Трейдінг" порушено  вимоги  п.3.1.2  ст.  3.1  Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        .
     Вважаючи, що ним вимоги законодавства  не  порушені,  позивач
просив визнати зазначений талон відмови недійсним.
     Рішенням господарського суду Харківської області від 28 липня
2005 року позов ТОВ "ХАРП-Трейдінг" задоволено.
     Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від  02
листопада 2005 року це рішення залишено без змін.
     Не  погоджуючись  з  цими  судовими   рішеннями,   Харківська
митниця, яка  є  правонаступницею  Східної  регіональної  митниці,
подала  касаційну  скаргу,  в  якій  просить   їх   скасувати   та
постановити  нове  рішення  про  відмову  ТОВ  "ХАРП-Трейдінг"   в
задоволенні позовних вимог.
     Колегія суддів вважає, що  касаційна  скарга  задоволенню  не
підлягає з наступних підстав.
     З матеріалів справи вбачається, що суди першої та апеляційної
інстанцій обгрунтовано дійшли висновку, відповідно  дій  позивача,
який здійснював не ввезення товару, а  його  зворотне  повернення,
згідно прийнятих  зобов'язань  про  повернення  товарів,  що  були
вивезені за межі митної території України для участі у виставці.
     Тобто, позивач будь-яких цивільно-правових  угод  направлених
як  на  відчуження  своїх  товарів  стороннім  особам,  так  і  по
придбанню товарів для власних чи інших потреб не здійснював.
     Повернення ж товару було здійснено  позивачем  в  зв'язку  із
закінченням терміну дії  виставки,  та  на  виконання  зобов'язань
позивача про зворотне ввезення  товарів,  які  були  вивезені  для
участі у виставці, а не в зв'язку із припиненням дії договору.
     Згідно з п.п.  3.1.2  п.3.1  статті  3  Закону  України  "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         об'єктом оподаткування є
операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг)  у
митному режимі імпорту або реімпорту.  З  метою  оподаткування  до
імпорту також прирівнюється: ввезення з-за  меж  митного   кордону
України  на  митну територію України товарів  (супутніх послуг) за
договорами лізингу  (оренди)  (у  тому  числі  у  разі  повернення
об'єкта  лізингу  лізингодавцю-резиденту  або   іншій   особі   за
дорученням такого лізингодавця), застави,  та  іншими  договорами,
які не передбачають  передання  права  власності  на  такі  товари
(майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права  чи  цінні
папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язане  із  поверненням
товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів.
     Такім чином, із  аналізу  вищезазначеного  нормативного  акту
слід зробити висновок,  що  ні  до  імпортної  операції,  оскільки
позивач не міг імпортувати сам у себе товар, ні до інших  операцій
перерахованих (перелічених) у статті 3 Закону України "Про податок
на  додану  вартість"  ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        ,   операція   по   поверненню
вивезених  під  зобов'язання   ввезення   вивезених   товарів   не
відноситься,  а  значить  у  відповідача  були  відсутні   правові
підстави для  відмови  позивачу  у  пропуску  на  митну  територію
України чи  митному  оформленні  товару  які  поверталися  ним  на
підставі   гарантійного   зобов'язання   про   зворотне   ввезення
(вивезення) предметів (а.с. 17) та напису на декларації  (а.с.  18
зворотня сторона).
     Доводи  касаційної  скарги  зроблених  судами  висновків   не
спростовують, а тому оскаржувані судові рішення повинні залишатися
без змін.
     Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 КАС України  ( 2747-15 ) (2747-15)
        ,
колегія суддів, -
 
                        у х в а л и л а :
     Касаційну   скаргу   Харківської   митниці    залишити    без
задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від
28  липня  2005   року   та   ухвалу   Харківського   апеляційного
господарського суду від 02 листопада 2005 року без змін
     Ухвала  набирає  законної  сили  з  моменту  проголошення   і
оскарженню не підлягає.
     С у д д і :