ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого - судді: Ліпського Д.В.
суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.I., Кобилянського М.Г.,
Юрченко В.В.
при секретарі: Проценко О.О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ОСОБА_1, ОСОБА_2 на ухвалу місцевого Личаківського районного суду
м.Львова від 19.05.2003 року та ухвалу апеляційного суду
Львівської області від 01 вересня 2003 року у справі за скаргою
ОСОБА_3 на розпорядження № НОМЕР_1 Личаківської районної
адміністрації Львівської міської ради,-
В С Т А Н О В И Л А :
Розпорядженням Личаківської районної адміністрації Львівської
міської Ради № НОМЕР_1 дозволено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 збудувати
цегляний гараж на території будинковолодіння АДРЕСА_1 згідно з
поданими проектними пропозиціями. Це розпорядження оскаржене
Козиріною Олександрою Степанівною.
Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 19.05.2003
року до вирішення скарги ОСОБА_3 на розпорядженння №НОМЕР_1
Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради
заборонено ОСОБА_1. та ОСОБА_2. проводити будівництво цегляного
гаража на території будинковолодіння АДРЕСА_1 у м.Львові.
Зазначена ухвала від 01 вересня 2003 року залишена без зміни
апеляційним судом Львівської області.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, ОСОБА_1 та
ОСОБА_2. подали касаційну скаргу до Верховного Суду України, який
своїм листом від 16 вересня 2005 року на підставі п.10 Розділу VII
Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
направив її разом зі справою для
вирішення в порядку касаційного провадження до Вищого
адміністративного суду України.
У касаційній скарзі відповідачі просять скасувати ухвалу
місцевого Личаківського районного суду м.Львова від 19.05.2003
року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 01 вересня
2003 року. Зазначають, що не згідні з постановленими судовими
рішеннями, оскільки скаржниця, на їх думку, не мала правових
підстав для звернення до суду.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи
відповідно до вимог ст.220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких
підстав.
Відповідно до ч.1 ст.237 ЦПК України 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
р.
справи, перелічені у статті 236 цього Кодексу, розглядаються судом
за правилами цього Кодексу, з винятками і доповненнями,
зазначеними в главах 30-32 цього Кодексу.
За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанції
обгрунтовано керувалась положеннями п.2 ст.152 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, відповідно до яких позов може бути забезпечений
забороною вчиняти певні дії. Згідно вимог чинного законодавства
метою заборони є збереження існуючого становища до вирішення судом
спору сторін.
Крім того, відповідно до положень ч.3 ст.248 ЦПК України
1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
р. подання скарги до суду зупиняє виконання
оскарженого акта.
Оскільки суди не допустили порушень норм процесуального
права, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а
судові рішення - без зміни.
Керуючись ст.ст. 210, 220, 223, 224, 231, ч.5 ст.254 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів-
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення,
а ухвалу місцевого Личаківського районного суду м.Львова від
19.05.2003 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від
01 вересня 2003 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту ії проголошення і
оскарженню не підлягає.
Головуючий: Ліпський Д.В.
Судді: Амєлін С.Є.
Гурін М.I.
Кобилянський М.Г.
Юрченко В.В.