К-479/06 Про визнання недійсним розпорядження райдержадміністрації щодо надання дозволу на розробку технічного звіту по встановленню меж земельної ділянки - 14.06.2006 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за касаційною скаргою за касаційною скаргою Миколаївської селищної ради Сімферопольського району АРК на рішення господарського суду Автономної республіки Крим від 13 червня 2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 листопада 2005 року, у справі за позовом Миколаївської селищної ради до Сімферопольської районної державної адміністрації та третьої особи – товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-холдинг" про визнання недійсним розпорядження Сімферопольської райдержадміністрації,-

Миколаївська селищна рада Сімферопольського району АРК звернулась до суду з позовом до Сімферопольської районної державної адміністрації та третьої особи – ТОВ "Агро-холдинг" про визнання недійсним пункту №1 розпорядження райдержадміністрації від 20 лютого 2004 року №255-р, яким райдержадміністрація надала дозвіл третій особі-ТОВ "Агро - Холдинг" на розробку технічного звіту по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і передачі її в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Миколаївської селищної ради площею до 359 га ріллі із земель водного фонду.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель водного фонду згідно ст. 58 ч. 1 Земельного кодексу України, а відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України спірна ділянка є пашнею і відноситься до земель сільськогосподарського призначення, тому вказаний пункт розпорядження райдержадміністрації суперечить вимогам чинного законодавства і підлягає визнанню недійсним в силу ст. 25 Закону України "Про землеустрій".

Рішенням господарського суду Автономної республіки Крим від 13.06.2005 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.11.2005 року, у позові відмовлено.

В касаційні скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді–доповідача Бим М.Є., перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції свої висновки обґрунтовував тим, що земельна ділянка площею 359 га, розробку технічного звіту по встановленню меж якої дозволив відповідач пунктом № 1 спірного розпорядження, знаходиться за межами смт. Миколаївка, а також тим, що по новому Земельному кодексу України (2768-14) вказана земельна ділянка відноситься до земель Сімферопольської районної державної адміністрації, яка правомочна вирішувати питання надання її в оренду.

Залишаючи рішення суду першої інстанції в силі, суд апеляційної інстанції обґрунтовував свої висновки тими ж доводами, що й суд першої інстанції.

Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна.

Частина 1 ст. 144 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обовязковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради прийняті в межах наданих їм повноважень, є обовязковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, обєднанням громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. .

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, розпорядженням Сімферопольської районної державної адміністрації АРК від 20.02.2004 року № 255-р дозволено третій особі - ТОВ "Агро - Холдинг" розробку технічного звіту по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і передачі її в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Миколаївської селищної ради площею до 359 га ріллі із земель водного фонду.

Миколаївська селищна рада у грудні 2003 року надала Сімферопольській райдержадміністрації згоду на передачу в оренду ТОВ "Агро-Холдинг" земельної ділянки площею 121,1 га із земель водного фонду Миколаївської селищної ради, що стверджується листом (а.с.14)

Отже, між сторонами виник спір з приводу того, чи вправі була райдержадміністрація самостійно без згоди сільської ради розпоряджатися земельною ділянкою площею 237,9 га, чи знаходиться спірна земельна ділянка на території селища Миколаїв АРК і є власністю цієї територіальної громади, або ця земля є державною власністю і знаходиться за межами селища і тому нею вправі був розпоряджатись відповідач.

Згідно ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, тобто вирішення питань щодо фактичної і юридичної долі вказаних земель, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу (2768-14) , організація землеустрою, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства, підготовка висновків щодо надання земельних ділянок відповідно до Земельного кодексу (2768-14) . вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст. 33 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі делеговані повноваження як підготовка висновків щодо надання в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, координація здійснення землеустрою і державного контролю за використанням та охороною земель, підготовка висновків щодо надання земельних ділянок, підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) встановлено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів – відповідні органи виконавчої влади.

Однак, судами першої і апеляційної інстанції не був належним чином встановлений і не обґрунтований доказами висновок щодо того, що спірна земельна ділянка площею 237,9 га знаходиться за межами смт. Миколаївка, що Сімферопольська районна державна адміністрація розпоряджалася спірною земельною ділянкою площею 237,9 га в межах своїх повноважень.

Судами попередніх інстанцій не досліджувалася документація державного земельного кадастру щодо правового режиму спірної землі.

Згідно Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 року № 15 (15-93-п) , документація державного земельного кадастру ведеться по територіях сільських, селищних, міських, районних Рад народних депутатів, областей, Республіки Крим і України в цілому з урахуванням природно – сільськогосподарського і лісогосподарського районувань та функціонального зонування територій населених пунктів.

Згідно ч.3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засідання.

Цим вимогам закону вищезазначені судові рішення не відповідають.

Відповідно до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має повноважень досліджувати докази, встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Оскільки прийняті по справи судові рішення ґрунтуються на неповно зясованих обставинах, які входять до предмету доказування, тому касаційна інстанція позбавлена можливості зробити висновок про правильність чи неправильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права.

Крім того, судом апеляційної інстанції порушено вимоги абзацу 1 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо розгляду даної справи в порядку, встановленому цим Кодексом. Справу апеляційним господарським судом розглянуто у листопаді 2005 року за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

В матеріалах справи відсутні відомості про належне повідомлення судом апеляційної інстанції сторін про дату судового розгляду, отже суд порушив вимоги ст. 49 КАС України про право осіб, які беруть участь у справі, знати про дату, час і місце судового розгляду справи, брати участь в судовому засіданні, надавати доказ, брати участь в їх дослідженні, а відтак порушив принцип змагальності при розгляді справи.

Судом апеляційної інстанції справу розглянуто за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до п. 4 ч.3 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є безумовною підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Миколаївської селищної ради задовольнити повністю.

Рішення господарського суду Автономної республіки Крим від 13 червня 2005 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 листопада 2005 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Автономної республіки Крим.