ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого - судді Конюшко К.В.,
суддів: Шипуліної Т.М., Карася О.В., Ланченко Л.В., Пилипчук
Н.Г.,
при секретарі Бойченко Ю.П.
за участю представників сторін
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської
області на постанову Господарського суду Рівненської області від
22 вересня 2005 року та ухвалу Львівського апеляційного
господарського суду від 07 листопада 2005 року по справі за
позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартекс" до
Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської
області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які
з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги
щодо дотримання правильності застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
правової оцінки обставин у справі, колегія:
В С Т А Н О В И Л А :
В липні 2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю
"Мартекс" звернулося в суд з позовом до Рівненської об'єднаної
державної податкової інспекції Рівненської області про визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень № 0001912341/0/23-124 від
02.07.2004 року, яким їм визначено суму податкового зобов'язання
за платежем - податок на прибуток в сумі 257 364 грн.00 коп., в
т.ч. основного платежу 179 980 грн.00коп. та штрафних санкцій в
сумі 77 384 грн.00коп. та № 000191122341/1/23-124 від 02.07.2004
року про визначення суми податкового зобов'язання по податку на
додану вартість в сумі 193 251 грн.00коп., в т.ч. основного
платежу 128 834 грн.00коп. та штрафних санкцій в сумі 64 417
грн.00 коп., прийнятих за результатами проведеної планової
документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та
валютного законодавства.
Вказували, що вважають неправомірними виключення зі складу
валових витрат товариства витрати по оплаті послуг мобільного
зв'язку, транспортних послуг, послуг по охороні території
підприємства та орендованих приміщень, оскільки відповідно до ст.5
п.5.2 п.п.5.2.1. до складу валових витрат включаються суми
будь-яких витрат, сплачених /нарахованих/ протягом звітного
періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням
виробництва, продажем продукції / робіт, послуг/ і охороною праці.
Також, вони не погоджуються з висновками Рівненської
об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області щодо
неправомірного формування суми податкового кредиту, оскільки
отримані послуги є валовими витратами та правомірно віднесені до
таких, суми податку на додану вартість, сплачені /нараховані/ у
зв'язку з придбанням цих послуг, правомірно віднесені ними до
складу податкового кредиту.
Крім того, податкові накладні, на підставі яких було
сформовано суму податкового кредиту, містять усі необхідні
відомості визначені чинним законодавством.
Враховуючи зазначене, просили визнати податкові
повідомлення -рішення ДПI у м. Рівне недійсними.
Справа судами розглядалася неодноразово, останньою постановою
Господарського суду Рівненської області від 22 вересня 2005 року,
залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського
суду від 07 листопада 2005 року, позовні вимоги ТОВ "Мартекс"
задоволено, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення №
0001912341/0/23-124 від 02.07.2004 року та №
000191122341/1/23-124 від 02.07.2004 року. Не погоджуючись з
зазначеними судовими рішеннями, відповідач 22 листопада 2005 року
подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 грудня
2005 року касаційна скарга була прийнята до провадження суду, по
ній відкрито касаційне провадження .
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові
рішення та постановити нове - про відмову Товариству з обмеженою
відповідальністю "Мартекс" в задоволенні позову з посиланням на
те, що при їх прийнятті судами були порушені норми матеріального
права, а саме, не були застосовані п.п.5.3.9. п. 5.3. та п.п.5.2.1
п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Касаційна скарга Рівненської об'єднаної державної податкової
інспекції Рівненської області підлягає частковому задоволенню, а
судові рішення - скасуванню з направленням справи на новий розгляд
з огляду на наступне.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ Мартекс" про визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції, з
висновками якого погодилася апеляційна інстанція, вважав
встановленим, що позивачем при здійсненні господарської діяльності
були дотримані норми Законів України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та "Про податок на додану вартість", а
надані докази є належними і допустими.
З такими висновками суду в повній мірі погодитись не можна з
огляду на наступне.
Справа судами була розглянута в порядку адміністративного
судочинства.
Відповідно до ст. 159 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
судове рішення
повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення,
ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при
дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення,
ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в
адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були
досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 69 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
доказами в
адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на
підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин,
що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у
справі, та інші обставини, що мають значення для правильного
вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі
пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань
свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Рішення суду повинно бути обгрунтоване належними і допустими
доказами.
За змістом ст.70 цього Кодексу належними є докази, які
містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до
розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони
мають право обгрунтовувати належність конкретного доказу для
підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з
порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до
уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними
засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими
засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не
виникає спору.
Відповідно до ст. 79 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
письмовими
доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти,
листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі
відомості про обставини, які мають значення для справи / оригінали
письмових доказів або належно засвідчені їх копії/.
З матеріалів справи вбачається, що свої висновки суд
обгрунтовував письмовими доказами : договорами про надання послуг,
актами про приймання робіт, податковими накладними, рахунками,
накладними на реалізацію товарів і т. і., які в більшій
кількості не є їх оригіналами або належно засвідченими копіями.
За таких обставин, судові рішення, які постановлені з
порушенням норм процесуального права не можуть вважатися
законними і обгрунтованими, тому вони підлягають скасуванню.
Враховуючи, що відповідно до ч.1 ст. 220 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної інстанції перевіряє правильність
застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у
справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати
доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні,
та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу,
справа відповідно до ч.2 ст.227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 210, 211, 220, 221, ч.2 ст.227, 231 та ч.5
ст.254 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія -
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу Рівненської об'єднаної державної податкової
інспекції Рівненської області задовольнити частково.
Постанову господарського суду Рівненської області від 22
вересня 2005 року та ухвалу Львівського апеляційного
господарського суду від 07 листопада 2005 року скасувати, а справу
передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до
Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття
таких обставин.
Головуючий: _________________________ Конюшко К.В.
Суддя-доповідач: _____________________ Шипуліна Т.М.
Судді: __________________________ Карась О.В.
__________________________ Ланченко Л.В.
__________________________ Пилипчук Н.Г.