ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
08.06.2006
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Сергейчука О.А., Степашка О.І.
Пилипчук Н.Г., Шипуліної Т.М. при секретарі Павлушко Р.С., за
участі представника відповідача гр. В., розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу Вознесенської об'єднаної
державної податкової інспекції на рішення господарського суду
Миколаївської області від 22.08.2005 та постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 22.11.2005 за позовом
Приватного підприємства "Інтер-Альфа" до 1. Вознесенської
об'єднаної державної податкової інспекції 2. Відділення Державного
казначейства у Вознесенському районі про відшкодування ПДВ,
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство "Інтер-Альфа" (далі - ПП "Інтер-Альфа")
звернулось до суду із позовними вимогами про стягнення з
Державного бюджету України 348645,33 грн. заборгованості по
податку на додану вартість.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
22.08.2005, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного
господарського суду від 22.11.2005, позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України через Відділення Державного
казначейства у Вознесенському районі на користь Приватного
підприємства "Інтер-Альфа" 243787 грн. бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість. Позовні вимоги в частині стягнення
89740 грн. залишено без розгляду. В решті позовних вимог
відмовлено. Стягнуто з Вознесенської ОДПІ на користь Позивача
судові витрати.
Вознесенська ОДПІ (далі - ОДПІ) звернулась із касаційною
скаргою на вищезазначені рішення та постанову. Касаційна скарга
обґрунтована пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.97
N 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
"Про податок на додану вартість" щодо
обов'язкової підстави включення сум до податкового кредиту з ПДВ -
сплати цих сум контрагентами Позивача до Державного бюджету. І
враховуючи все зазначене, ОДПІ просить судові рішення скасувати, в
позові відмовити.
Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав. Представник
Позивача в судове засіданні не з'явився, про час і місце розгляду
скарги повідомлений належним чином.
Перевіривши доводи касаційної скарги, пояснення представника
відповідача 1 рішення судів першої та апеляційної інстанції,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
В силу пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.97
N 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
"Про податок на додану вартість" - датою
виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:
дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з
банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт,
послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в
разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або
комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що
засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт,
послуг).
За результатами господарської діяльності Позивача за період з
червня 2004 року по лютий 2005 року різниця між сумою податкового
зобов'язання і податкового кредиту мала від'ємне значення і
складала 458440 грн. Вказаний розмір суми підтверджений
податковими деклараціями, актами звірки, платіжними документами за
надані Позивачу послуги, договорами на виконання робіт із
суб'єктами господарювання ЗАТ "Возко", ПП "Вігро", ПП "Ічіра",
ПП "Хеда", ВАТ "Васильківський шкір завод", ТОВ "Укр-Гермес".
Задовольняючи позов частково, суди першої та другої інстанцій
дійшли висновку, що згідно п. 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податку має
право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості
звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету.
Дослідивши матеріали справи (податкові декларації,
товарно-транспортні накладні) судами встановлено залишок бюджетної
заборгованості у розмірі 348633 грн., після погашення бюджетної
заборгованості на суму 109794,67 грн.
При цьому, оскільки ПП "Ічіра" знято з податкового обліку із
22.03.2005, суди правомірно зменшили суму бюджетного відшкодування
на 13 118 грн. згідно п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Також, оскільки
встановлено, що ПП "Вігро" не звітує по податках і не знаходиться
за юридичною адресою, та Позивачем не надано доказів сплати ПДВ
зазначеним контрагентом, позовні вимоги у розмірі 89740 грн.
правомірно залишені без розгляду.
Відповідно суд касаційної інстанції вважає законним
встановлення судами розміру бюджетного відшкодування, на підставі
чого позов задоволено частково на суму 243787 грн., і враховуючи
зазначене, прийшов до висновку, що суди обох інстанцій правильно
встановили фактичні обставини справи, дали належну оцінку доказам
і постановили з дотриманням норм матеріального і процесуального
права рішення, яке не підлягає скасуванню, касаційна скарга не
підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Вознесенської об'єднаної державної
податкової інспекції залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Миколаївської області від
22.08.2005 та постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 22.11.2005 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню
не підлягає.