ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
07.06.2006
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі: головуючого - судді Ліпського Д.В., суддів: Амєліна С.Є.,
Гуріна М.І., Юрченка В.В., Кобилянського М.Г., розглянувши в
порядку письмового провадження касаційну скаргу Миколаївської
міжрайонної податкової інспекції у Львівській області на рішення
Миколаївського районного суду м. Львова від 31 березня 2004 року
та на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 5 липня
2004 року по справі за скаргою гр. А. на дії Миколаївської МДПІ,
В С Т А Н О В И Л А:
В березні 2004 року гр. А. звернулась до суду зі скаргою на
неправомірні дії Миколаївської МДПІ у Львівській області, які
полягали у відмові виключити її з державного реєстру платників
податків та інших обов'язкових платежів і зробити у паспорті
відмітку про можливість їх сплати без ідентифікаційного номера.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 5 липня
2004 року залишено без змін рішення Миколаївського районного суду
м. Львова від 31 березня 2004 року, яким позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями,
Миколаївська МДПІ звернулась з касаційною скаргою до Верховного
Суду України, який своїм листом від 20 вересня 2005 року направив
її до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі
відповідач просить ухвалу апеляційного суду Львівської області від
5 липня 2004 року та рішення Миколаївського районного суду
м. Львова від 31 березня 2004 року скасувати, оскільки суди першої
та апеляційної інстанції неправильно застосували норми
матеріального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами
справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що гр. А. не бажає через
свої релігійні переконання мати ідентифікаційний номер, про що
офіційно подавала заяви до податкової інспекції за місцем своєї
реєстрації.
Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції правильно
виходив з положень ч. 2 ст. 1 Закону України "Про Державний реєстр
фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів"
( 320/94-ВР ) (320/94-ВР)
, відповідно до якої передбачена можливість ведення
обліку платників податку, які через свої релігійні або інші
переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера,
за раніше встановленими формами обліку платників податків та інших
обов'язкових платежів.
Відповідно до п. 6 Положення про паспорт громадянина України
( 2503-12 ) (2503-12)
передбачає можливість внесення записів до паспорта,
передбачених цим Положенням або законодавчими актами України.
В ст. 1 Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб -
платників податків та інших обов'язкових платежів" ( 320/94-ВР ) (320/94-ВР)
для осіб, які через свої релігійні або інші переконання
відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно
повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються
раніше встановлені форми обліку платників податків та інших
обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться
відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі
без ідентифікаційного номера.
Крім того, будь-яких застережень щодо застосування норм
закону по відношенню до осіб, яким цей номер був присвоєний
раніше, Закон ( 320/94-ВР ) (320/94-ВР)
не містить.
Більше того, право платника податку обліковуватися за раніше
встановленими формами обліку пов'язано за змістом Закону
( 320/94-ВР ) (320/94-ВР)
з наявністю релігійних або інших переконань у
громадянина і не залежить від часу їх виникнення та бажання це
право реалізувати.
Суд апеляційної інстанції правильно доповнив резолютивну
частину рішення суду першої інстанції зобов'язанням ДПА України
встановити для позивача раніше встановлену форму обліку платників
податків та інших обов'язкових платежів та виключити позивача з
Державного реєстру фізичних осіб - платників податків тому, що
приймаючи рішення щодо усунення порушеного права позивача, суд
апеляційної інстанції правильно виходив з повноважень суб'єктів
оскарження та порядку формування та ведення Державного реєстру,
передбачених ст. 3 Закону ( 320/94-ВР ) (320/94-ВР)
, а саме, що він
створюється Головною державною податковою інспекцією України і
складається з інформаційного фонду, що міститься у базах даних
Головної державної податкової інспекції України, державних
податкових інспекцій по Автономній Республіці Крим, областях,
районах, містах і районах у містах.
Враховуючи наведене, суд першої та апеляційної інстанції
обґрунтовано прийшли до висновку про законність позовних вимог
гр. А. та задовольнили їх.
Рішення суду першої та апеляційної інстанцій належним чином
мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам
процесуального закону.
За таких обставин, коли суд першої та апеляційної інстанції
не допустили порушень норм матеріального і процесуального права
при ухвалені судових рішень та вчиненні процесуальних дій,
касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові
рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, ч. 5 ст. 254 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу Миколаївської міжрайонної податкової
інспекції Львівської області залишити без задоволення, рішення
Миколаївського районного суду м. Львова від 31 березня 2004 року
та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 5 липня
2004 року - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з
моменту проголошення.