ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 червня 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого:
Бутенка В.I.
Суддів:
ГончарЛ.Я.
Лиски Т.О.
Панченка О.I.
Сороки М.О.
при секретарі : Липі В.А.
з участю ОСОБА_1та представника Управління Пенсійного фонду
України в м. Павлограді Сіленка Максима Валерійовича, розглянувши
у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну
справу за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення Павлоградського
міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2005
року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24
листопада 2005 року по справі за позовом ОСОБА_1до Павлоградського
міського Управління Пенсійного фонду України про перерахунок
пенсії, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Павлоградського
міського Управління Пенсійного фонду України про перерахунок
пенсії.
Позивачка свої вимоги мотивувала тим, що після досягненню
пенсійного віку продовжувала працювати по квітень 1994 року.
Після звільнення з роботи вона передала відповідачу дані про її
заробіток за останні 2 роки праці.
У грудні місяці 2003 року вона виявила, що перерахунок пенсії
по довідці за 1994 рік не проводився і вона повторно надала у
пенсійний фонд довідку про свій заробіток за 1992-1994 р.р.,
переведений у гривні.
Відповідач провів перерахунок, але з застосуванням невірного
порядку обчислення пенсії не по календарним рокам, а помісячно.
Просила визнати дії Павлоградського міського управління
Пенсійного фонду України неправомірними та зобов'язати провести
перерахунок її пенсії з урахуванням середньомісячного заробітку
по календарним рокам.
У додатковій позовній заяві ОСОБА_1 просила стягнути з
відповідача на її користь 2497 гривень 80 копійок в рахунок
недоплачених сум та зобов'язати його сплачувати їй пенсію з 1
січня 2005 року в сумі 573 гривні 37 копійок.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду
Дніпропетровської області від 25 лютого 2005 року в задоволенні
позову ОСОБА_1 відмолено.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24
листопада 2005 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без
задоволення, а рішення Павлоградського міськрайонного суду
Дніпропетровської області від 25 лютого 2005 року без змін.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1, з посиланням на
порушення судами норм матеріального і процесуального права,
просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове,
про задоволення позову.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції дана невірна правова
оцінка дійсних обставин справи, суди невірно застосували норми
матеріального права.
Відповідно до ч.1 ст. 43 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
перерахунок пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом,
здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про
вік, страховий стаж, заробітну плату, дохід та інших документів,
що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та
відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також
додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Судовими інстанціями було встановлено, що позивачка після
досягнення нею пенсійного віку продовжувала працювати з 1992 по
1994 рік, про що в матеріалах її пенсійної справи містилася
довідка, датована 1994 року.
Реквізити даної довідки, що служили вихідними даними для
нарахування пенсії (періоди страхового стажу, розмір заробітку),
заповнені відповідно до вимог законодавства, що діяло на час
видачі довідки.
Подача ОСОБА_1 у 2004 році на вимогу пенсійного фонду нової
уточненої довідки не могла вплинути на порядок перерахунку їй
пенсії, оскільки відповідно до ч.4 ст. 24 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до
стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим
Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах,
передбачених законодавством, що діяло раніше.
Суд першої інстанції не дав оцінки тій обставині, що з вини
управління пенсійного фонду позивачці не проводився перерахунок
пенсії з 1994 року у порядку, передбаченому законодавством, що
діяло на час проведення таких перерахунків, і що застосування
методики розрахунку розміру заробітної плати для розрахунку
пенсії, визначене відповідно до частини другої статті 40 Закону
України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
( 1058-15 ) (1058-15)
, введеного в дію з 1 січня 2004 року, знижує розмір
її пенсії порівняно з тим, який мав бути визначений за
правилами, що існували до введення в дію цього Закону.
З урахуванням викладеного у судових інстанцій не було
законних підстав для відмови у позові ОСОБА_1, тому судові рішення
підлягають скасуванню.
Відповідно до ч.2 ст. 227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
підставою
для скасування судових рішень судів першої та апеляційної
інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є
порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели
або могли призвести до неправильного вирішення справи і не
можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Оскільки суд першої інстанції, дійшовши невірного висновку
про законність дій Павлоградського міського управління Пенсійного
фонду України, не вирішував по суті інших вимог про розмір
перерахунку та розмір заборгованості по пенсії, який належить до
сплаті позивачці, справа підлягає поверненню на новий судовий
розгляд.
Керуючись наведеним, ст.ст.220, 221, 223, 227, 230, 231 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської
області від 25 лютого 2005 року та ухвалу Апеляційного суду
Дніпропетровської області від 24 листопада 2005 року скасувати, а
справу направити на новий судовий розгляд.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню
не підлягає.
Судді: