ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого - судді Конюшко К.В.
суддів: Шипуліної Т.М., Карася О.В., Ланченко Л.В.,
Сергейчука О.А.,
при секретарі Павлушко Р.
Розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м. Маріуполь Донецької області на
рішення Господарського суду Донецької області від 4 липня 2005
року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
18 жовтня 2005 року по справі за позовом Орендного підприємства
"Азовське морське пароплавство" до Державної податкової інспекції
у м. Маріуполь Донецької області про визнання недійсними
податкових повідомлень-рішень.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М. перевіривши доводи
касаційних скарг щодо правильності застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
а також правової оцінки обставин у справі, колегія
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Господарського суду Донецької області від 4 липня
2005 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 18 жовтня 2005 року, позовні вимоги ОП
"АМП" задоволено частково, визнано недійсними податкові
повідомлення-рішення № 0000252330/3 від 06.05.2004р. в частині
застосування штрафних санкцій у розмірі 229 694,5 грн.; №
0000131730/3 від 06.05.2004р. в частині визначення прибуткового
податку в сумі 5 647,8 грн. та суми штрафних санкцій у сумі 11
295,6 грн.; № 0000262330/3 в частині визначення податкових
зобов'язань з податку на прибуток у сумі 1 711 000 грн. та
штрафної санкції в розмірі 1 970 351,7 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач
22 листопада 2005 року подав касаційну скаргу до Вищого
адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 лютого
2006 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній
відкрито касаційне провадження.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові
рішення в частині, якою податкові повідомлення-рішення були
визнані недійсними, та постановити нове - про відмову позивачу в
задоволенні позовних вимог з огляду на те, що судом неправильно
застосовані норми матеріального права, і зокрема, п.п.4.1.6.
п.4.1. ст.4, п.1.18.1., п.5.1., п.5.3.9. Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, ст..ст.
2,8,9,10,11,12, п.2 ст.19 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з
громадян" ( 13-92 ) (13-92)
п.17.1.3. Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на
наступне.
Задовольняючи вимоги позивача щодо визнання недійсними
податкових повідомлень-рішень № 0000252330/3 від 06.05.2004р. в
частині застосування штрафних санкцій у розмірі 229 694,5 грн. та
№ 0000131730/3 від 06.05.2004р. в частині визначення прибуткового
податку в сумі 5 647,8 грн. та суми штрафних санкцій у сумі 11
295,6 грн. суди правильно виходили, у першому
випадку, з положень п.17.1.3 ст.17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, відповідно до
якого у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму
податкового зобов'язання платника податків за підставами,
викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4
цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у
розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми
податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів,
установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу),
починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата,
та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання
таким платником податків податкового повідомлення від
контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої
суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості
податкових періодів, що минули, тому з урахуванням, що
донарахована сума податку на додану вартість визначена
відповідачем позивачу у сумі 60202 грн., штрафна санкція може
бути застосовувана у сумі 30101 грн.
У другому випадку, суд першої інстанції, з висновками якого
погодилася апеляційна інстанція, визнаючи недійсним
повідомлення- рішення № 0000131730/3 від 06.05.2004р. в частині
визначення прибуткового податку в сумі 5 647,8 грн. та суми
штрафних санкцій у сумі 11 295,6 грн ., правильно виходили з
обставин справи, а саме, що за змістом договорів, грошові кошти,
які надавалися фізичним особам, підлягають поверненню, тобто
надавались на зворотній основі, а тому не можуть вважатися
доходами, які підлягають оподаткуванню в момент їх отримання.
Крім того, відповідачем не було надано суду доказів на
підтвердження того, що по договорам позики збігли терміни позовної
давності, тобто що втрачена можливість їх повернення. На час
розгляду справи в суді першої інстанції рішеннями місцевих судів
суми заборгованості по кредитних договорах були стягнуті на
користь позивача.
За таких обставин, доводи касаційної скарги в зазначеній
частині є непереконливими, а тому не заслуговують на увагу.
В той же час, не можна погодитись в повній мірі з висновками
судів при визнанні недійсним податкового повідомлення-рішення №
0000262330/3 в частині визначення податкових зобов'язань з податку
на прибуток у сумі 1 711 000 грн. та штрафної санкції в розмірі 1
970 351,7 грн. щодо збільшення валових доходів позивача у 2
кварталі 2002 року і донарахуванні податку у сумі 1031тис. грн. та
застосування штрафних санкцій на цю ж суму виходячи з наступного.
Задовольняючи вимоги позивача в цій частині, суди виходили з
того, що органом державної податкової служби первинні документи
підприємства які б свідчили про заниження валових доходів від
позареалізаційних операцій не були витребувані, документи
бухгалтерського обліку не досліджувалися, а тому не було підстав
для внесення змін до податкового обліку.
З такими висновками суду погодитись в повній мірі не можна,
оскільки вони зроблені без встановлення дійсних обставин справи, а
саме, не приймаючи до уваги аудиторський висновок, складений ТОВ
УкрВостокАудит", поза увагою суду залишилося питання перевірки
фактів викладених в акті щодо наявності кредиторської
заборгованості по невідфактуреним поставкам за придбане паливо та
її списання в зв'язку з простроченими строками позовної
давності.
Враховуючи наведене та положення ч.1 ст.220 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
щодо меж перегляду рішень судом касаційної інстанцію
та його повноважень на цій стадії, судові рішення в зазначеній
частині підлягають скасуванню з направленням справи на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Щодо задоволення вимог позивача про визнанні неправомірним
донарахування податку на прибуток в сумі 680010 та штрафрих
санкцій у цій же сумі у зв'язку з завищенням валових витрат у 4
кварталі 2002 року на суму 2266700 грн., колегія вважає, що суди
першої та апеляційної інстанціїї обгрунтовано виходили з того, що
ОП "АМП" вимушено було прийняти рішення про списання з балансу
підприємства судна, які в примусовому порядку були реалізовані за
рішенням суду іноземної держави за борг компанії "ASSA" /Ліван/
перед екіпажем по заробітній платі та перед третьою особою за
поставку на судна палива. Кошти позивачу від такої примусової
реалізації не надходили, а тому підстав для зменшення позивачу
валових витрат у відповідача не було.
Доводи касаційної скарги в цій частині висновків суду не
спростовують, тому на увагу не заслуговують.
Керуючить ст.ст.210, 220, 221, 224 ч.2 ст.227, 231 та ч.5
ст.254 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія -
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.
Маріуполь Донецької області задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Донецької області від 4 липня
2005 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 18 жовтня 2005 року яким, визнано недійсним податкове
повідомлення - рішення № 0000262330/3 від 06.05.2004 р. на суму
визначеного податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі
1 711 000 грн. та штрафної санкції в розмірі 1 970 351,7 грн.,
скасувати в частині визначення податкового зобов'язання з податку
на прибуток у сумі 1031 тис. грн. та штрафної санкції в розмірі
1031тис. грн. та направити на новий розгляд до суду першої
інстанції, в решті рішення - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до
Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття
таких обставин.
Головуючий ______________________ Конюшко К.В.
Суддя-доповідач: _____________________ Шипуліна Т.М.
Судді: _______________________ Карась О.В.
______________________ Сергейчук О.А.
_________________________ Ланченко Л.В.