ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
26.04.2006
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі: головуючого: судді Харченка В.В., суддів: Сіроша М.В.,
Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Маринчак Н.Є., при секретарі -
Єфімовій В.В., за участю: позивача - гр. В, розглянувши у судовому
засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою гр. В на
ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від
27.01.2005 та ухвалу апеляційного суду Волинської області від
07.04.2005 у справі за скаргою гр. В на дії виконуючого обов'язки
декана юридичного факультету _______ університету гр. Х,
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2004 року гр. В звернувся до суду зі скаргою на дії
виконуючого обов'язки декана юридичного факультету _______
університету гр. Х, мотивуючи свою скаргу тим, що 20.02.2004 після
ознайомлення його з наказом про звільнення з роботи працівник
охорони, за розпорядженням останнього, виставив його з приміщення
кафедри N 81-А та позбавив можливості забрати свої особисті речі.
Крім того, 01.03.2004 працівники охорони повторно, з посиланням на
письмові та усні розпорядження виконуючого обов'язки декана
юридичного факультету __________ університету гр. Х запропонували
йому залишити приміщення юридичного факультету. У зв'язку з цим
просив визнати дії в.о. декана юридичного факультету
______________ університету гр. Х неправомірними та зобов'язати
повернути належне йому майно.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від
27.01.2005 скаргу залишено без розгляду. Рішення мотивоване тим,
що гр. В пропустив строк для звернення зі скаргою до суду,
передбачений ст. 248-5 ЦПК України ( 1502-06 ) (1502-06)
(1963 року) і
жодних поважних причин, які б перешкоджали йому вчасно звернутися
зі скаргою в суд не виявлено, із клопотанням про поновлення
пропущеного строку для подання скарги заявник не звертався.
Рішенням апеляційного суду Волинської області від 07.04.2005
рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від
27.01.2005 залишено без змін.
Не погоджуючись з зазначеним вище судовими рішеннями, гр. В
звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України, в якій
просить скасувати оскаржувані судові рішення, посилаючись на
перешкоджання судами реалізації конституційного права на судовий
захист, на порушення судами першої та апеляційної інстанції його
конституційних прав і свобод, на неправильне застосування норм
матеріального та процесуального права і просить постановити нове
рішення, яким задовольнити його скаргу.
Заслухавши доповідь судді, пояснення гр. В, дослідивши
матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія
суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
підставою для скасування судових рішень судів
першої та апеляційної інстанції і направлення справи на новий
судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального
права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення
справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Відповідно до ст. 248-5 ЦПК України ( 1502-06 ) (1502-06)
(1963 року),
чинного на момент звернення заявника до суду, скарга може бути
подана в суд у двомісячний строк, обчислюваний з дня, коли особі
стало відомо або їй повинно було стати відомо про порушення її
прав, свобод чи законних інтересів або у місячний строк з дня
одержання особою письмової відповіді про відмову у задоволенні
скарги органом, службовою особою вищого рівня по відношенню до
того органу, посадової, службової особи, що постановили рішення чи
здійснили дії або допустили бездіяльність або з дня закінчення
місячного строку після подання скарги, якщо особою не було
одержано на неї письмової відповіді. Пропущений строк для подання
скарги може бути поновлений судом, якщо буде встановлено, що його
пропущено з поважних причин. Згідно зі ст. 85 ЦПК України
( 1501-06 ) (1501-06)
(1963 року) скарги і документи, подані після
закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо
суд не знайде підстав для продовження або поновлення строку.
Як вбачається із матеріалів справи, гр. В звернувся до суду
зі скаргою 12.05.2004, в якій оскаржує події, які мали місце
20.02.2004 та 01.03.2004. Але в матеріалах справи є копія
листа-відповіді Департаменту вищої освіти Міністерства освіти і
науки України від 31.03.2004, який надійшов гр. В 21.04.2004.
Судами не з'ясована обставина, з яких питань звертався гр. В
до Міністерства освіти і науки України і чи стосувались ці
звернення оскаржуваних у суді розпоряджень суб'єкта оскарження.
Тому суди при неповному з'ясуванні обставин справи дійшли
висновку про залишення скарги без розгляду з підстав пропуску
строку для звернення зі скаргою до суду.
Доводи касаційної скарги спростовують висновки судів.
За таких обставин є всі підстави для скасування судових
рішень і направлення справи на новий розгляд для з'ясування всіх
обставин справи щодо прийняття скарги.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу гр. В задовольнити частково, ухвалу Луцького
міськрайонного суду Волинської області від 27.01.2005 та ухвалу
апеляційного суду Волинської області від 07.04.2005 - скасувати,
справу направити на новий розгляд до Луцького міськрайонного суду
Волинської області для вирішення питання про прийняття скарги.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.