ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
22.03.2006 Справа N 2-735/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Цуркана М. І. (головуючого), Карася О. В., Степашка О. І.,
Ланченко Л. В., Конюшко К. В., при секретарі Липі В. А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у H-ському районі м. Львова на
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
17.11.2004 по справі N 5/1042-19/130 за позовом Державної
податкової інспекції у H-ському районі м. Львова до Товариства з
обмеженою відповідальністю "XXX" про стягнення в доход держави
штрафних санкцій в сумі 126351,33 грн. за зустрічним позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX" до Державної
податкової інспекції у H-ському районі м. Львова про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення, встановив:
Позов заявлено Державною податковою інспекцією у H-ському районі
м. Львова (далі - ДПІ) до Товариства з обмеженою відповідальністю
"XXX" (далі - ТОВ) про стягнення в доход держави штрафних санкцій
в сумі 126351,33 грн. ТОВ подало зустрічну позовну заяву до ДПІ
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
23.02.2004 N 0000492360/0/2571 про застосування штрафних санкцій в
розмірі 126351,33 грн.
Рішенням господарського суду Львівської області від 03.08.2005
основний позов задоволено, в зустрічному позові відмовлено.
В результаті апеляційного слухання в основному позові було
відмовлено, зустрічний позов задоволено.
ДПІ звернулась із касаційною скаргою, посилаючись на порушення
апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, і
просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від
17.11.2004 по справі N 5/1042-19/130 скасувати, а рішення
господарського суду Львівської області залишити в силі.
ТОВ заперечення на касаційну скаргу не надав.
Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
12.02.2004 ДПІ проведено перевірку пункту обміну валют, що
розташований за адресою м. Львів, вул. Р-ська, 99 та належить ТОВ
"XXX", про що було складено акт N 001399 від 12.02.2004. Перевірка
здійснена на підставі ст. 11 Закону України від 04.12.90 N 509-XII
"Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
.
Перевіркою зокрема встановлено, що:
не було проведено операції з купівлі-продажу іноземної валюти
через реєстратор розрахункових операцій, з роздрукуванням у двох
примірниках розрахункових документів, що підтверджують виконання
цієї операції:
не видано особі, яка продала іноземну валюту, першого примірника
розрахункового документа на повну суму цієї операції:
не забезпечено відповідності готівкових коштів та іноземної валюти
на місці проведення операції з купівлі-продажу іноземної валюти
даним фіскального звіту.
Відповідно, встановлено порушення пп. 2, 5, 7 ст. 4 Закону України
від 01.06.2000 N 1776 ( 1776-14 ) (1776-14)
"Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та Інструкції про порядок організації та
здійснення валютно - обмінних операцій на території України
( z0021-03 ) (z0021-03)
, затвердженої постановою Правління Національного
банку України від 12.12.2002 N 502.
На підставі матеріалів перевірки ДПІ у H-ському районі м. Львова
прийняла податкове повідомлення-рішення N 0000492360/0/2571 від
23.02.2004, яким застосувала до ТОВ "XXX" штрафні санкції у
розмірі 126351,33 грн.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що
суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що
порушення встановленого порядку продажу-купівлі іноземної валюти,
про яке вказується в акті перевірки, не знайшло свого
підтвердження, оскільки в цьому акті, складеному з участю
представника банку, не значиться факт нестачі або надлишку
іноземної валюти - 10 дол. США.
Відповідно до пп. 5.1.4 та 5.1.5 Положення про ведення касових
операцій у національній валюті в Україні ( z0237-01 ) (z0237-01)
,
затвердженого постановою Правління Національного банку України від
19.02.2001 N 72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
15.03.2001 за N 237/5428, за результатами перевірки дотримання
порядку ведення операцій з готівкою складається акт за підписом
керівника та головного бухгалтера підприємства, які мають право
під час складання акта перевірки не погодитись з результатами
перевірки і надати щодо цього зауваження (пояснення), які
додаються до акта перевірки.
Як вбачається зі змісту акта перевірки від 12.02.2004 N 001399 в
недотримання вказаних приписів, керівник та головний бухгалтер ТОВ
"XXX" не були залучені до проведення перевірки. Акт перевірки
містить посилання на обставини, які фіксувались у інших
процесуальних документах.
Враховуючи вищевикладене, фактичні обставини, акт перевірки від
12.02.2004 N 001399 не може бути підставою для прийняття
оспорюваного податкового повідомлення-рішення, яке підлягає
визнанню недійсним.
На цій підставі суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд
апеляційної інстанцій ухвалив рішення з дотриманням норм
матеріального і процесуального права. За таких обставин рішення
суду апеляційної інстанції не підлягає скасуванню, касаційна
скарга Державної податкової інспекції у H-ському районі м. Львова
не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у H-ському районі
м. Львова залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
17.11.2004 по справі N 5/1042-19/130 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню не
підлягає.
Головуючий М. І. Цуркан
Судді: О. В. Карась
О. І. Степашко
Л. В. Ланченко
К. В. Конюшко