ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
15.03.2006 Справа N К-167/06
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Цуркана М. І., суддів: Карася О. В., Ланченко Л. В.
(доповідач), Степашка О. І., Шипуліної Т. М., при секретарі: Липі
В. А., за участю представників: позивача: не з'явився,
відповідача: У. дов. N 184 від 17.11.2005 р., розглянувши
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у H-ському районі
м. Києва на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
10.11.2005 р. у справі N 25/136 за позовом Спільного
українсько-американського підприємства у формі товариства з
обмеженою відповідальністю "XXX" до Державної податкової інспекції
у H-ському районі м. Києва про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень N 0001542301/0 від 01.09.2004 р., N
0001532301/0 від 01.09.2004 р., встановив:
У березні 2005 року СП ТОВ "XXX" звернулось до суду з позовом до
ДПІ у H-ському районі м. Києва про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень N 0001532301/0 від 01.09.2004 р. та N
0001542301/0 від 01.09.2004 р.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ДПІ у H-ському районі м. Києва
з 29.04.2004 р. по 31.08.2004 р. проводилась документальна
перевірка дотримання позивачем вимог податкового та валютного
законодавства за період з 01.07.2001 р. по 01.04.2004 р., за
результатами якої складено акт N 111/23-0111/21651871 від
31.08.2004 р., який не ґрунтується на вимогах законодавства,
податковий облік на підприємстві вівся без порушень, що
підтверджується наданими первинними документами та звітністю.
Рішенням господарського суду м. Києва від 22.06.2005 р., залишеним
без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від
10.11.2005 р., позов задоволено частково, визнано недійсними
повідомлення-рішення ДПІ у H-ському районі м. Києва N 0001542301/0
від 01.09.2004 р. в повному обсязі, податкове повідомлення-рішення
N 0001532301/0 від 01.09.2004 р. визнано недійсним в частині
нарахування 29701,85 грн.
Рішення судів мотивовані тим, що позивачем дійсно безпідставно
було занижено суму валових доходів у 4-му кварталі 2001 р. на суму
28709,73 грн. та відповідно занижені податкові зобов'язання на
прибуток у розмірі 8612,92 грн., однак вказана помилка була ним
виправлена у 1-му кварталі 2002 р., а тому відповідно до п. 17.2
ст. 17, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 р. N
2181, штрафна санкція складає 4306,46 грн.
В решті податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню
недійсними, оскільки позивачем доведено зв'язок понесених витрат
на мобільний зв'язок із його господарською діяльністю, а тому ним
правомірно віднесено витрати з ПДВ до складу податкового кредиту,
допущені помилки при визначенні валових витрат за 4 квартал 2002
р. виправлені в 1 кварталі 2003 р. та не потягли за собою
недоплати податку в бюджет, а тому підстави для застосування
фінансових санкцій відсутні.
30.01.2006 р. Вищим адміністративним судом України відкрито
касаційне провадження за касаційною скаргою Державної податкової
інспекції у H-ському районі м. Києва, у якій ставиться питання про
скасування рішення господарського суду м. Києва від 22.06.2005 р.
та постанови Київського апеляційного господарського суду від
10.11.2005 р. в частині задоволення позовних вимог та про
прийняття нового рішення, яким в позові СП ТОВ "XXX" відмовити.
Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просив в задоволенні
касаційної скарги відмовити, рішення судів першої та апеляційної
інстанції залишити без змін, представника у судове засідання
касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи
повідомлений, справа розглянута відповідно до вимог ч. 4 ст. 221
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача,
розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга
задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідачем у період з 01.07.2001 р. по 01.04.2004 р. проводилась
комплексна документальна перевірка дотримання позивачем
податкового та валютного законодавства.
Перевіркою встановлено невідповідність даних регістрів
бухгалтерського обліку та даних декларації про прибуток
підприємства позивача за 2001 рік, різниця склала 28709,73 грн.
Як слідує з пояснень позивача, невідповідність виникла у зв'язку з
тим, що в грудні 2001 р. він надавав послуги по побудові
структурованої комп'ютерної мережі та підключенню телефонних ліній
до комп'ютерної мережі Міністерству фінансів України за договором
N 51/04 від 11.12.2001 р. на суму 44028,96 грн. та договором N
51/01 від 08.10.2001 р. на загальну суму 2089901,17 грн., акти
виконаних робіт з цим замовником були підписані після складання
річної звітності, а кошти надійшли на рахунок позивача в січні
2002 р.
Однак, як вбачається за матеріалів справи, датою підписання актів
виконаних робіт за обома договорами вказано грудень 2001 р.
Таким чином, позивачем безпідставно занижено суму валових доходів
у 4 кварталі 2001 р. на суму 28709,73 грн., та відповідно занижено
податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 8612,92
грн.
Разом з тим, згідно з декларацією про прибуток за 1 квартал 2002
р., поданою до ДПІ H-ського району м. Києва, валовий дохід
позивача склав 357744,73 грн., а фактично за даними регістрів
бухгалтерського обліку та первинних документів - 329035,00 грн.
Різниця між даними декларації та регістрів у 1 кварталі 2002 р.
складає 28709,70 грн. Отже, по суті в 1 кварталі 2002 р.
підприємство самостійно виправило помилку, допущену в 4 кварталі
2001 р.
Відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
позивач при виправленні помилки в 1
кварталі 2002 р. повинен був не тільки відобразити суму такої
недоплати, але й збільшити суму недоплати на суму штрафу у розмірі
п'яти відсотків від суми несплаченого податку, тобто на суму
430,65 грн.
Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли
вірного висновку, що відповідачем правомірно у відповідності з п.
7, 8 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (509-12)
та пп. 17.1.3 п. 17.1, п. 17.2 ст. 17 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
застосовані фінансові санкції з суми несплаченого позивачем в 4
кварталі 2001 р. податку на прибуток, штрафні санкції складають
4306,46 грн.
Щодо застосування відповідачем норм п. 17.2 ст. 17 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та
нарахування позивачу штрафної санкції в розмірі 5 відсотків від
недоплати податку, яка складає 287,10 грн., то судами вірно
встановлено, що згідно пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення
податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) з
оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата отримання таких коштів
на поточний рахунок платника податків або дата отримання
відповідної компенсації в будь-якому вигляді, включаючи зменшення
заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями
перед таким бюджетом, тобто податкові зобов'язання за цією
операцією розраховується за "касовим" методом, тобто за фактом
отримання коштів. Кошти надійшли на рахунок підприємства позивача
в січні 2002 р. в сумі 34451,64 грн., в т. ч. ПДВ 5741,94 грн., а
тому ПДВ із сплаченої суми правомірно включено до податкових
зобов'язань за січень 2002 р., донарахування штрафних санкцій з
податку безпідставне.
Віднесення до складу валових витрат вартості послуг мобільного
зв'язку, який надавався позивачу СП "YYY" на підставі контракту N
5.27005 від 01.02.2002 р., здійснено позивачем на підставі п. 5.1
ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. Валові витрати виробництва та обігу - сума
будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або
нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості
товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким
платником податку для їх подальшого використання у власній
господарській діяльності. Не належать до складу валових витрат
будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими,
платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і
зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Послуги мобільного зв'язку можуть бути включені до складу валових
витрат платника податку (відповідно і до податкового кредиту) лише
у разі використання їх виключно у цілях, що відповідають
визначенню господарської діяльності, та за наявності відповідних
документів на підтвердження таких витрат виключно у виробничих
цілях.
Враховуючи, що позивачем підтверджено правомірність віднесення
витрат на мобільний зв'язок до складу валових витрат, колегія
суддів погоджується з висновками судів, що відповідачем
неправомірно виключено суми ПДВ із складу податкового кредиту та
донараховано позивачу зобов'язання з податку на додану вартість по
даному епізоду.
Перевіркою було встановлено заниження валових витрат позивача у 4
кварталі 2002 р. Валові витрати позивача згідно регістрів
бухгалтерського обліку та первинних документів за 4 квартал 2002
р. при взаєморозрахунках з ДП "ZZZ" склали 1249999,80 грн., а
згідно з відомостями валових витрат за той же період - 1026620,58
грн., що співпадає і з даними декларації про прибуток
підприємства. Позивачем при визначенні валових витрат за 4 квартал
2002 р. не враховано суму 223379,22 грн. В 1 кварталі 2003 р.
позивач виправив цю помилку, що підтверджується відомостями
валових витрат за 1 квартал 2003 р., даними регістрів
бухгалтерського обліку та первинних документів. У першому кварталі
2003 р. позивачем від ДП "ZZZ" отримано товарів на суму
11553479,45 грн. без ПДВ, до складу валових витрат включена сума
10526858,87 грн. без врахування сум сплачених у минулих періодах
авансів та збільшена на суму помилки попереднього податкового
періоду, а також включені витрати на придбання товарів від ПІК
"QQQ" на суму 2631962,20 грн. без ПДВ, загальна сума валових
витрат у 1 кварталі 2003 р. складає 13158821,07 грн.
Загальна сума витрат по зазначеним контрагентам співпадає з даними
бухгалтерського обліку позивача, але допущена помилка на суму
31748,68 грн. розмежування витрат між контрагентами, що в
загальній сумі не потягнуло за собою недоплати податку в бюджет.
Перевіркою допущена помилка, врахована лише в частині виключення
збільшеної суми валових витрат по ДП "ZZZ", але не враховано
заниження валових витрат по ПІК "QQQ". Оскільки форма ведення
податкового обліку законодавством не регламентована, платники
податку мають право застосовувати вільну форму ведення податкового
обліку з урахуванням вимог Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. Загальна сума валових витрат
за 1 квартал 2003 р. визначена позивачем правильно, а тому у
відповідача не було підстав для донарахування йому податку на
прибуток та штрафних санкцій.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суди першої та
апеляційної інстанції повно та всебічно дослідивши обставини
справи, дійшли вірного висновку про часткове задоволення позовних
вимог, доводи касаційної скарги відповідача спростовуються
наявними в матеріалах справи доказами.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав
для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд - ухвалив:
Касаційну скаргу ДПІ у H-ському районі м. Києва залишити без
задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 22.06.
2005 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
10.11.2005 р. - без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути
оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами
протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий М. І. Цуркан
Судді: О. В. Карась
Л. В. Ланченко
О. І. Степашко
Т. М. Шипуліна