ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
15.03.2006
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі: головуючого судді Фадєєвої Н.М., суддів Бим М.Є.,
Бутенка В.І., Гончар Л.Я., Панченка О.І., при секретарі
Кулеша А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні
адміністративну справу за касаційною скаргою гр. Л на рішення
апеляційного суду Черкаської області від 19 липня 2005 року, у
справі за скаргою гр. Л на неправомірні дії археологічної
інспекції управління культури Черкаської обласної державної
адміністрації, В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2004 року гр. Л звернувся до суду зі скаргою на дії
археологічної інспекції управління культури Черкаської обласної
державної адміністрації, посилаючись на те, що 15.11.2004 він
звертався до археологічної інспекції із заявою про надання
висновку щодо можливості приватизації присадибної ділянки за
адресою: ________________. У відповідь на свою заяву отримав лист
від 25.11.2004 за N 1953, у якому його повідомлено про відмову у
задоволенні прохання з тих підстав, що заявник не має права на
користування земельною ділянкою із-за відсутності у нього
правовстановлюючого документа на дану земельну ділянку. Відмову
археологічної інспекції у наданні висновку вважає необґрунтованою
і такою, що порушує його право на приватизацію присадибної
земельної ділянки. Просив суд визнати дії археологічної інспекції
неправомірними та зобов'язати археологічну інспекцію надати
висновок про можливість приватизації даної земельної ділянки.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від
14 березня 2005 року скаргу гр. Л задоволено.
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 19 липня
2005 року апеляційну скаргу археологічної інспекції управління
культури Черкаської облдержадміністрації задоволено, рішення
Соснівського районного суду м. Черкаси від 14.03.2005 скасовано,
постановлено нове рішення, яким відмовлено гр. Л в задоволенні
його скарги на неправомірні дії археологічної інспекції управління
культури Черкаської обласної державної адміністрації.
В касаційній скарзі позивач гр. Л просить скасувати рішення
апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої
інстанції. Вважає, що викладені в рішенні апеляційного суду
висновки про знаходження археологічної пам'ятки під поверхнею
землі спірної присадибної ділянки не ґрунтуються на матеріалах
справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в
касаційній скарзі доводи щодо правильності застосування судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія
суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає з наступних підстав.
Згідно ст. 17 Закону України "Про охорону культурної
спадщини" ( 1805-14 ) (1805-14)
усі пам'ятки археології є державною
власністю. Землі, на яких розташовані пам'ятки археології,
перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються)
у державну власність в установленому законом порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, Міністерством культури
СРСР було складено 31 травня 1985 року Паспорт пам'ятника
археології - найменування пам'ятника "Городище Дніпрова (Замкова)
гора", територія якого була центром середньовічних Черкас, а
городище виникло на місці поселень доби бронзи, зарубинецької,
черняхівської культур, ранніх слов'ян 7-8 століття нашої ери.
Дана пам'ятка археології (городище "Замкова гора") була взята
на державний облік рішенням Черкаського облвиконкому N 116 від
26 червня 1990 року, державний реєстраційний номер 2217.
Таким чином, спірна земельна ділянка за адресою:
_____________ знаходиться в межах пам'ятки археології - городища
"Замкова гора".
Дарувальник гр. Г подарував позивачеві гр. Л 16/75 частин
житлового будинку, що розташований за адресою: __________________.
В договорі дарування від 16 липня 2004 року не зазначено, що за
названим будинком закріплена земельна ділянка.
Доведеним є те, що житловий будинок за адресою: ____________,
частина якого отриманого позивачем в дарунок, розміщений на
земельній ділянці, під якою знаходиться пам'ятка археології -
городище "Замкова гора".
Викладені в касаційній скарзі доводи гр. Л не спростовують
висновку суду апеляційної інстанції, що під спірною земельною
ділянкою знаходиться пам'ятка археології, тому доводи касаційної
скарги до уваги взяті бути не можуть.
Відповідно до чинного законодавства земельна ділянка, під
якою розміщена пам'ятка археології, є державною власністю, тому
така земельна ділянка не може бути передана у приватну власність.
Суд апеляційної інстанції дав правильну правову оцінку
наявним у справі доказам та постановив рішення з додержанням норм
матеріального і процесуального права, тому касаційну скаргу слід
залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 224 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу гр. Л залишити без задоволення, а рішення
апеляційного суду Черкаської області від 19 липня 2005 року - без
змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.