К-15708/08-С Про стягнення суми щорічної допомоги на оздоровлення - 10.12.2009 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради Донецької області на постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26 травня 2007 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради Донецької області про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення, -

У листопаді 2007 року ОСОБА_5 (надалі –ОСОБА_5, позивач) звернувся в Артемівський міськрайонний суд Донецької області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради Донецької області (надалі –Управління, відповідач) про визнання незаконної відмови та стягнення з Управління на користь позивача заборгованості по недоотриманій компенсації на оздоровлення за 2007 рік в сумі 750, 00 грн.

Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26 травня 2007 року позов був задоволений в частині стягнення з Управління на користь позивача суми щорічної допомоги за 2007 рік у розмірі 710, 00 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2008 року скасовано постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26 травня 2007 року, позов ОСОБА_5 задоволено.

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, Управління звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2008 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись при цьому на порушення судами норм матеріального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлені фактичні обставини справи, які свідчать про те, що ОСОБА_5 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалідом ІІІ групи.

Щорічна допомога на оздоровлення за 2007 рік нарахована та сплачена позивачу в розмірі 90, 00 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"№562 від 12 липня 2005 року (562-2005-п)

Відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"від 28 лютого 1991 року передбачена щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема, інвалідам ІІІ групи 1 категорії у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідач при нарахуванні та сплаті щорічної грошової допомоги за вказані роки керувався положеннями постанови Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"№562 від 12 липня 2005 (562-2005-п) року.

Разом з тим, відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлені у 2005 році постановою Кабінету Міністрів України № 562 (562-2005-п) розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися незмінними на 2007 рік, в той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"та законодавство щодо розміру мінімальної заробітної плати за відповідний рік, а не постанова Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"№562 від 12 липня 2005 року (562-2005-п) , оскільки не проведення Кабінетом Міністрів України підвищення розмірів доплат, пенсій і компенсацій не може бути підставою для позбавлення громадян права на виплати в розмірах, що передбачені безпосередньо Законом.

Разом з тим, судовою колегією береться до уваги те, що положення пункту 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"(яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати –абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи") визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України №6-рп (v0a6p710-07) від 09 липня 2007 року.

При цьому, положення статей, які визнанні неконституційними, відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто з 09 липня 2007 року.

Таким чином, попередніми судовими інстанціями не встановлено та не враховано момент виплати щорічної допомоги на оздоровлення, момент набрання чинності положень рішення Конституційного Суду України і момент втрати чинності положень закону, що визнані неконституційними, що призвело до неправильного вирішення даного спору.

Крім того, посилання відповідача на те, що постанова Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"№562 від 12 липня 2005 року (562-2005-п) прийнята відповідно до положень статей 62 та 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"колегія Вищого адміністративного суду України вважає необґрунтованим.

Так, статтею 62 вказаного Закону встановлено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Статтею 67 Закону визначено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Отже, вказаними нормами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) Кабінету Міністрів України надано право провадити роз’яснення порядку застосування цього Закону та підвищувати доплати, пенсії та компенсації відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Права Кабінету Міністрів України зменшувати розмір доплат, пенсій та компенсацій вказаними нормами не передбачено.

Оскільки вирішуючи спір суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно не з’ясували обставин справи, не встановили дату виплати щорічної допомоги на оздоровлення, момент набрання чинності положень рішення Конституційного Суду України і момент втрати чинності положень закону, що визнані неконституційними, що призвело до неправильного вирішення даного спору а, в силу положень статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про те, що ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа має бути направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради Донецької області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2008 року –задовольнити.

Постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26 травня 2007 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2008 року –скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради Донецької області про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення – направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав у строки та порядку, передбаченому ст.ст. 237 –239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .