К-12324/08-С Про нарахування і стягнення заробітної плати - 09.12.2009 Прийняття

розглянувши в порядку попереднього розгляду адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Виконавчого комітету Комсомольської міської ради Старобешівського району Донецької області про нарахування і стягнення заробітної плати, моральної шкоди, яка переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Старобешівського районного суду Донецької області від 28 грудня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2008 року

У листопаді 2006 року ОСОБА_6 звернулася в суд з позовом до Виконавчого комітету Комсомольської міської ради Старобешівського району Донецької області про нарахування і стягнення заробітної плати за період з 20 квітня 2006 року по 16 жовтня 2006 року, відшкодування моральної шкоди.

У процесі розгляду справи позивач обсяг вимог змінила. Просила стягнути з відповідача 258,82 грн. зайво утриманого податку, здійснити компенсаційні виплати пов’язані із затриманням виплат, притягнути до адміністративної відповідальності міського голову ОСОБА_7, внести зміни до трудової книжки щодо трудового стажу та стягнути 6 000 грн. моральної шкоди.

Зазначала, що в період з 15.04.2002 по 19.04.2006 працювала Комсомольським міським головою. Після завершення повноважень вона не працевлаштована на попередній роботі, а тому за рахунок відповідного місцевого бюджету мала право протягом шести місяців отримувати середню заробітну плату, яку одержувала на посаді міського голови.

Оскільки виплати здійснені за наслідками розгляду судового спору у 2007 році і податок справлено за новими ставками (15 відсотків від об’єкта оподаткування замість 13 відсотків у 2006 році), то втратила 258, 82 грн. доходу, які й просила стягнути з відповідача. Вважала, що протиправними діями відповідача їй заподіяно моральну шкоду визначену сумою у розмірі 6000 грн.

Постановою Старобешівського районного суду Донецької області від 28 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2008 року у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6М, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та постановити нове, про задоволення позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 працювала Комсомольським міським головою Старобешівського району Донецької області в період з 15.04.2002 по 19.04.2006 і звільнена з посади у зв’язку з закінченням повноважень. До обрання на виборну посаду працювала в місцевому ПТУ №68, однак попередня робота їй не надана.

Старобешівським районним судом Донецької області 26 січня 2007 року ухвалено стягнути з Комсомольської міської ради на користь позивача 11286,16 грн., як суму середньої заробітної плати за шість місяців, а додатковим рішенням від 26 вересня 2007 року відмовлено у відшкодуванні моральної шкоди.

Також встановлено, що в період роботи на виборній посаді позивач досягла встановленого законом пенсійного віку.

Відмовивши у задоволенні вимог, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходили з недоведеності протиправних дій відповідача.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками погоджується.

Позивач, обіймаючи посаду міського голови, набула статусу посадової особи місцевого самоврядування, тобто перебувала на публічній службі.

Правовий статус міських голів визначений Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , а за правилами частини п’ятої статті 12 цього Закону на них поширюються повноваження та гарантії депутатів місцевих рад.

Згідно з частиною другою статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад"(в редакції на час виникнення спірних відносин), депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності – інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. У разі неможливості надання відповідної роботи на період працевлаштування за колишнім депутатом зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету.

Оскільки тимчасове збереження заробітної плати пов’язувалося з періодом працевлаштування, позивач на час припинення повноважень міського голови досягла пенсійного віку, Міністерством фінансів України (лист №31-18040-06-8/12572 від 15.06.2006), Міністерством праці та соціальної політики України ( лист №302/06/186-06 від 21.06.2006) рекомендовано не здійснювати таким особам виплати, бюджетом такі витрати не передбачались, то у відповідача виникли обґрунтовані сумніви щодо правомірності вимог ОСОБА_6 У зв’язку з виникненням спору перенесення його вирішення до суду було правомірним.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У цьому контексті дії відповідача не виходили за межі наданих повноважень. Тому відсутня його вина у виплаті коштів 2007 року, а не у 2006 році.

Не встановивши протиправної поведінки відповідача суди правильно відмовили у задоволенні й похідних вимог.

Зокрема обґрунтовано відхилено вимоги щодо внесення записів у трудову книжку, оскільки положенням про те, що час, коли колишній депутат не працював зараховується, але не більше шести місяців, до страхового стажу і стажу роботи за спеціальністю Закон доповнено 11.01.2007 ( Закон №575-У (575-16) ), тобто після припинення публічної служби ОСОБА_6

Адміністративні суди не наділені повноваженнями щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності, а тому така вимога стосовно міського голови ОСОБА_7 правильно відхилена.

За наведених обставин доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Згідно правил частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись наведеним, статтями 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Старобешівського районного суду Донецької області від 28 грудня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2008 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку визначеними статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .