Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.08.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.10.2007 та по справі № 2-11/7620-2007 А

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Крименерго"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання нечинним рішення,

Відкрите акціонерне товариство "Крименерго" (далі –позивач, Товариство) звернулось до суду із позовною заявою про визнання нечинним рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (далі –відповідач, ДПІ) від 23.04.2007 № 0005842301 в частині визначення позивачу штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5 578,70 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підтвердження витрат на відрядження працівників Товариства готельними рахунками не суперечить чинному законодавству.

Господарський суд Автономної Республіки Крим постановою від 16.08.2007, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.10.2007 та по справі № 2-11/7620-2007 А, позов задовольнив. Суд керувався тим, що матеріалами справи належним чином підтверджено витрати, пов’язані з відрядженням, тому висновки відповідача про застосування штрафних санкцій є безпідставними.

У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та відмовити в позові. Так, в обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що готельний рахунок доданий до звіту як підтверджувальний документ використання підзвітних коштів на відрядження не є платіжним (розрахунковим) документом в розумінні Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) і Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

У поданих запереченнях на скаргу позивач підтримує судові рішення, а касаційну скаргу вважає необґрунтованою.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що при проведенні виїзної планової перевірки за період з 01.04.2005 по 31.12.2006, за результатами якої було складено Акт, органом податкової служби було встановлено допущене позивачем порушення п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 № 637 (z0040-05) , яке полягало у зарахуванні Товариством звітів про використання коштів, наданих на відрядження, за відсутності підтвердних документів (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового касового ордера) щодо витрат відрядженими працівниками на наймання жилого приміщення.

На підставі Акту перевірки податковим органом ухвалено оскаржуване рішення від 23.04.2007 № 0005842301 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7 718,70 грн.

Відповідно до абз. 15 ст. 2 Закону України від 06.07.1995, № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Пунктом 1.6. Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59 (z0218-98) , визначено відшкодування підприємством витрат за наявності підтвердних документів (в оригіналі) відрядженим працівникам на наймання жилого приміщення у розмірі фактичних витрат з урахуванням побутових послуг, що надаються у готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу), за користування холодильником, телевізором.

За наслідками дослідження наявних у матеріалах справи доказів судами було встановлена наявність підтверджувальних документів, які додаються до звітів про використання коштів, наданих на відрядження, а саме готельних рахунків, які відповідають вимогам змісту розрахункових документів.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином ухвалені по справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, як такі, що винесено за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 215, 220, 2201, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим відхилити.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.08.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.10.2007 та по справі № 2-11/7620-2007 А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239 КАС України.