Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2009 року

у справі №6/340

за позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

У березні 2008 року ДК "Укртрансгаз"НАК "Нафтогаз України"звернулась до суду з позовом до СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001874120 від 02 листопада 2007 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2008 року в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2009 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2008 року скасовано.

Прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

В касаційній скарзі СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2009 року, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2008 року залишити без змін.

В запереченні на касаційну скаргу ДК "Укртрансгаз"НАК "Нафтогаз України", посилаючись на обґрунтованість та законність постанови суду апеляційної інстанції, безпідставність касаційної скарги, просить касаційну скаргу СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2009 року –без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва провела комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Регіонального виробничого управління "Київавтогаз"Філії Управління "Укравтогаз"ДК "Укртрансгаз"за період з 01 січня 2005 року по 30 вересня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 45/23-70/26196526 від 05 березня 2007 року.

В акті перевірки було встановлено порушення п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що мало виразу у відпуску газу без застосування реєстратора розрахункових операцій на загальну суму 7 874 232, 72 грн.

02 листопада 2007 року СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків на підставі акта перевірки прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій 0001874120, яким згідно з п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"до позивача застосувала суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 39 317 163, 60 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, головним чином виходив з того, що придбання за безготівкові кошти карток на газ не звільняло позивача від обов’язку проведення операцій по відпуску газ за такими картками через реєстратор розрахункових операцій. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що операції по відпуску газу, які провадяться ДК "Укртрансгаз"на АГНКС підпадають під вимоги Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводних скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03 червня 2002 року № 332 (z0331-03) , що також свідчить про необхідність проведення цих операцій через реєстратор розрахункових операцій.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, головним чином виходив з того, що операції з відпуску стисненого газу через АГНКС не є розрахунковою операцією, а тому реєстратори розрахункових операцій не застосовуються.

Колегія суддів погоджується з постановою суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами –суб’єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб’єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Згідно абзацу четвертого ст. 2 вищезазначеного Закону розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Пунктом третім ст. 3 цього ж Закону передбачено, що суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Аналіз зазначених положень свідчить, що реєстратор розрахункових операцій має застосовуватись при проведенні розрахункової операції, яка передбачає проведення розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) за місцем продажу товарів (наданні послуг).

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на АГНКС (автомобільні газонаповнювальні компресорні станції) позивача в період з січня 2005 року по березень 2005 року здійснювався відпуск стисненого газу в обсязі 7 719 836 м. куб. на загальну суму 7 874 232, 72 грн.

Відпуск стисненого газу відбувався на підставі договору АИ № 1102-01/58 від 01 липня 2002 року, укладеного між ДК "Укртрансгаз"НАК "Нафтогаз України"та ЗАТ "РТЦ "Нафтогазкард".

Відповідно до умов вказаного договору ЗАТ "РТЦ "Нафтогазкард"отримує та проводить розрахунки за стиснений газ, призначений для його клієнтів, а ДК "Укртрансгаз"НАК "Нафтогаз України"здійснює відпуск стисненого газу за пластиковими ідентифікаційними магнітними картками клієнтів ЗАТ "РТЦ "Нафтогазкард".

Пунктом 4.1 вищезазначеного договору передбачено, що оплата обсягів пального реалізованого через систему ЗАТ "РТЦ "Нафтогазкард"здійснюється ним щоденно (наступного банківського дня за звітним) на підставі наявних даних про кількість відпущеного пального шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ДК "Укртрансгаз"НАК "Нафтогаз України"в повному обсязі вартості газу.

Таким чином, безпосередньо при відпуску стисненого газу споживачам не відбувався розрахунок за газ в готівковій та безготівковій формі.

При цьому пластикові ідентифікаційні магнітні картки, якими здійснювався відпуск стисненого газу споживачам, не є платіжними картками в розумінні Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14) з урахуванням того, що вони не є платіжними засобами, а лише засобом обліку товару, що поставляється на підставі господарського договору, що підтверджується, зокрема листом Національного банку України від 12 квітня 2005 року № 25-217/526-2563, копія якого наявна в матеріалах справи (а. с. 60).

Відповідно до п. 12 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

З огляду на викладене відпуск стисненого газу споживачам на АГНКС (автомобільні газонаповнювальні компресорні станції) позивача не є розрахунковою операцією в розумінні Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , а тому застосування до позивача штрафних санкцій на підставі п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг' є неправомірним.

Крім того, Інструкція про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводних скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України від 03 червня 2002 року № 332 (z0331-03) , встановлює єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту і використовується на газонаповнювальних станціях (ГНС), газонаповнювальних пунктах (ГНП), автогазозаправних станціях (АГЗС) та автогазозаправних пунктах (АГЗП) незалежно від форм власності.

Враховуючи те, що на АГНКС (автомобільні газонаповнювальні компресорні станції) позивача здійснювався відпуск стисненого газу вимоги Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводних скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03 червня 2002 року № 332 (z0331-03) , не поширюються на спірні правовідносини.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2009 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.