Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Цуркана М.І. (головуючий суддя),

Гашицького О.В. (суддя-доповідач),

Мойсюка М.І.,

Сороки М.О.,

Штульман І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі міста Луганська (далі –УПФ)

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 липня

2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від

14 листопада 2008 року справу за адміністративним позовом ОСОБА_6 до УПФ про визнання бездіяльності незаконною, зобов’язання

здійснити підвищення розміру пенсії,

Звернувшись у лютому 2008 року до суду з цим позовом, ОСОБА_6 зазначав, що є інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з його участю

в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, належить до категорії 1 осіб,

які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і має право на отримання передбачених статтями 54 та 50 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(далі – Закон № 796-ХІІ (796-12) ) державної пенсії та додаткової пенсії за

шкоду, заподіяну здоров'ю.

Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій

не відповідають розмірам, установленим Законом № 796-ХІІ (796-12) , та на відмову УПФ привести їх у відповідність з цим Законом, позивач просив визнати

дії відповідача неправомірними і зобов’язати його усунути зазначені порушення, здійснивши відповідні перерахунки розмірів державної та додаткової (за шкоду, заподіяну здоров’ю) пенсій із 1 грудня 2007 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 липня

2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2008 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати їхні рішення й ухвалити нове рішення – про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність

застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України ( КАС України (2747-15) ), судова колегія дійшла висновку, що

касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У відповідності з частиною четвертою статті 54 Закону № 796, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та у зв’язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3 групі інвалідності 6 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 є інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з його участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримує державну та додаткову пенсії, передбачені статтями відповідно 54 та 50 Закону № 796-ХІІ (796-12) .

Розрахунок пенсії позивачу здійснено відповідачем виходячи із встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 р. № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету" (1-2002-п) (далі –Постанова № 1) розміру, який складає 19,91 гривні.

Ухвалюючи рішення про незаконність дій відповідача і зобов’язання його здійснити перерахунок розмірів пенсій, призначених позивачеві, суди попередніх інстанцій правомірно зазначили, що обчислення розмірів пенсій виходячи з розміру, встановленого Постановою № 1, який становить 19,91 грн., є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами, а тому при розрахунку розмірів державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 54, 50 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законах про держбюджет на відповідний рік,

з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Посилання відповідача на положення частини третьої статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку розмірів інших, пов’язаних із нею, пенсій

чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та

апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і

процесуального права при ухваленні судових рішень.

Керуючись статтями 220, 222- 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі міста Луганська залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 липня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2008 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, її може бути оскаржено до Верховного Суду України у порядку провадження за винятковими обставинами відповідно до положень статей 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.