Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

Сторони не повідомлялись.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м.Сімферополі

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.04.2005 р. та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.01.2005 р.

у справі № 2-15/174-2005

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримнафтозбут"

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.01.2005, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.04.2005, позов ТОВ "Кримнафтозбут" задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Сімферполі №0017652301/0 від 19.11.2004 та №0017662301/0 від 19.11.2004, стягнуто судові витрати.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши у попередньому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Відповідачем проведена документальна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2003 по 30.06.2004, за результатами якої складено акт №46/23-2 від 19.11.2004.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення позивачем сум бюджетного відшкодування на 70865 грн., у зв’язку з включенням до складу податкового кредиту за лютий-травень 2004 року сум ПДВ, сплачених у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), пов’язаних з спорудженням основних фондів, а саме АЗС №29 (м.Керч, вул.Генерала Петрова), АЗС №40 (м.Керч, вул.Чкалова) та Пожежної водойми Бахчисарайської нафтобази, без врахування їх участі в господарській діяльності платника податку.

На підставі акту перевірки прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу зменшено бюджетне відшкодування ПДВ у розмірі 70865 грн. та донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 120303 грн., у т.ч. 80202 грн. – основний платіж та 40101 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Перелік обов’язкових реквізитів, які повинна містити податкова накладна, що надається покупцю та за відсутністю яких вона може вважатися неналежно оформленою визначено пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий кредит позивача за період, що перевірявся, підтверджується податковими накладними, актами приймання-передачі проектної документації, актами виконаних підрядних робіт, актами Державної технічної комісії по прийманню закінченого будівництвом об’єкта в експлуатацію, банківськими документами, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, що не заперечується відповідачем.

Враховуючи, що заявлений платником податку податковий кредит за лютий-травень 2004 року підтверджений податковими накладними, висновки судів попередніх інстанцій про обґрунтованість віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у зв’язку з придбанням або спорудженням основних фондів, є правильними.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків оскаржуваних судових рішень, а ґрунтуються на власному тлумаченні відповідачем правових норм.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, повно та правильно встановивши обставини справи, дали їм належну оцінку з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень немає.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі відхилити, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.04.2005 та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.01.2005 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.