К-37794/06 Про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення в частині нарахування податкових зобов'язань у виді орендної плати за землю - Текст документа

на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 10-18 серпня 2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2006 року

у справі №2-10/11426-2006А

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м.Ялта Автономної Республіки Крим

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

У червні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом у якому з урахуванням уточнення позовних вимог поставлено питання про визнання визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПI у м.Ялта Автономної Республіки Крим №0001061701/0 від 26.05.2005р. в частині нарахування податкових зобов'язань у виді орендної плати за землю в розмірі 8900,63 грн. та 4450,32 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що при здійсненні перевірки контролюючим органом безпідставно зроблено висновок про порушення позивачем вимог земельного законодавства щодо плати за землю відповідно до договору оренди, визначена в договорі сума до сплати відраховується ним до місцевої селищної ради і борги по оплаті встановленої договором були відсутні.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10-18 серпня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2006р., позовні вимоги було задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів справи дійшли висновку, що правовідносини з оренди землі регулюються відповідним земельним законодаством, яким визначаються порядок укладання доровору оренди землі, його істотні умови та порядок зміни умов договору. Крім того, орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати у зв'язку із зміною податкового законодавства щодо збільшення податку на землю, а податковий орган не має законних підстав на втручання у відносини між орендодавцем та орендарем з приводу стягнення орендної плати чи зміни умов договору оренди.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанції відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати як такі, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Контролюючим органом ДПI у м.Ялта Автономної Республіки Крим було проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання СПД ОСОБА_1податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2004 року по 31.12.2005 року, про що складено акт №82/17-1/2242107738 від 19.05.2006 року.

Висновком акта перевірки, зокрема, встановлено, що позивачем було невірно розраховано та сплачено до бюджету податок по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, чим порушено ст.14 Закона України "Про плату за землю" (2535-12) .

На підставі вказаного висновку відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001061701/0 від 26.05.2005р., яким визначено недоїмку в сумі 8900,00грн. (податкове зобов'язання) та 4450,32 грн. - штрафні санкції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та Гурзуфською селищною радою в особі Голови Гурзуфської селищної ради було укладено наступні договори: договір оренди б/н від 11.09.2002р. щодо оренди земельної ділянки площею 0,0019га за адресою: м.Ялта, смт Гурзуф в районі кафе "Медок"; договір оренди б/н від 25.11.2003р. щодо земельної ділянки площею 0,0123га для обслуговування магазину по вул. Ленінградській,7а строком на 15 років.

Вказаними договорами оренди між сторонами погоджено усі істотні умови договорів у тому числі і розмір орендної плати.

Стяття 3 Закону України "Про оренду землі" (161-14) закріпила основне положення у сфері земельних відносин, яке передбачає, що земельні відносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , Земельним кодексом України (2768-14) , а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про плату за землю" (2535-12) відносини, пов'язані з орендою землі також регулюються договором оренди землі.

Стаття 13 Закону України "Про оренду землі" (161-14) визначає договір оренди землі як договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 означеного закону визначені істотні умови такого договору, серед яких є орендна плата із визначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її винесення і перегляду та відповідальність за її несплату.

Згідно зі ст.27 цього закону органи державної податкової служби здійснюють контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до ст.30 Закону зміна умов договору здійснюється за взаємною згодою сторін, а пунктом 3 ст.21 визначено, що у випадку збільшення розміру земельного податку орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати.

За таких обставин колегія суддів касаційної інстанції підтримує позицію судів попередніх інстанцій, що у даному випадку у податкового органу відсутні підстави для стягнення з позивача недоїмки.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ялта Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 10-18 серпня 2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 20 листопада 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.< /o:p>

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.