Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Бившевої Л. І.,

Голубєвої Г. К.,

Костенка М. І.,

Маринчак Н. Є.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області

на постанову Баштанського районного суду Миколаївської області від 10.10.2006р. у справі № 2-А-46/2006р. та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 21.11.2006р. (справа № 22а-735/2006р.)

за позовомОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області

про визнання нечинним податкового повідомлення,

ОСОБА_1 подано позов про визнання нечинним податкового повідомлення Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції, правонаступником якої є відповідач, № 0000781700/0 від 28.04.2006р. про визначення суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 7 113 грн. 08 коп.

Постановою Баштанського районного суду Миколаївської області від 10.10.2006р. у справі № 2-А-46/2006р., залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 21.11.2006р. (справа № 22а-735/2006р.) позов задоволено.

Судові рішення мотивовані тим, що дохід від спадкового майна у виді земельної частки (паю) оподатковується за нульовою ставкою; земельна частка (пай) не є корпоративним правом фізичної особи або іншим об'єктом комерційної власності.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення касаційної скарги посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: ст. 181 ЦК України та зазначив, що оскільки позивачем одержано у спадщину земельний сертифікат, то він зобов'язаний сплатити з нього податок з доходів фізичних осіб за ставкою 13%.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити постанову та ухвалу без змін, вважаючи, що судами не допущено порушень вимог законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач після смерті матері отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, що складається з права на земельну частку (пай) розміром 7,44 в умовних кадастрових гектарах, яке належало спадкодавцю на підставі сертифікату; при визначенні ставки оподаткування спадщини відповідачем прийняте податкове повідомлення про обов'язок сплатити суму податкового зобов'язання за ставкою 13% від вартості спадщини, що становить 7 113 грн. 08 коп.

Встановлення ставок, механізму справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) та об'єктів оподаткування виключно законами України про оподаткування передбачене ст. ст. 1, 6 Закону України "Про систему оподаткування".

Підпунктом 13.1. ст. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачений поділ об'єктів спадщини платника податку з метою оподаткування, зокрема, на об'єкти нерухомого майна, до яких згідно ч. 1 ст. 181 ЦК України належать земельні ділянки.

Відповідно до п. 17 розділу X Перехідні положення ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства; сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

З аналізу зазначених норм слідує, що успадковані сертифікати на право на земельну частку (пай) не можуть бути об'єктом оподаткування, оскільки вони не посвідчують майнове право особи, а є лише правовстановлюючими документами для набуття особою такого права відповідно до ст. ст. 125, 126 ЗК України.

Також слід відмітити обґрунтоване зазначення судами першої та апеляційної інстанцій про те, що сертифікат на право на земельну частку (пай) не можна розглядати як об'єкт комерційної власності поряд з корпоративним правом, оскільки в силу ст. 167 ГК України право на земельну частку (пай) не визначає прав власника цього паю у статутному фонді господарської організації та не встановлює його прав на участь в управлінні підприємством та отриманні частки прибутку.

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову є вірним, а вимоги відповідача - необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, - 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області відхилити, а постанову Баштанського районного суду Миколаївської області від 10.10.2006р. у справі № 2-А-46/2006р. та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 21.11.2006р. (справа № 22а-735/2006р.) залишити без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.