Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

при секретарі Дашківській О.Є.

за участю ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, 3-ті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання рішення протиправним за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Калінінського районного суду м. Донецька від 8 листопада 2006 року і ухвалу апеляційного суду Донецької області від 14 лютого 2007 року, -

У липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом посилаючись на те, що з 1993 року постійно проживає на території України в м. Донецьку. Після досягнення повноліття звернувся до відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з заявою про видачу посвідки на постійне проживання, як особі без громадянства, у видачі якої йому відмовлено з підстав неподання відомостей про громадянство.

Відмову у видачі посвідки вважає протиправною і такою, що не ґрунтується на вимогах закону, а тому посилаючись на ці обставини просив про задоволення позову.

Постановою Калінінського районного суду м. Донецька від 8 листопада 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 14 лютого 2007 року в позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на невірне застосування норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю - доп овідача, пояснення ОСОБА_1, ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи і доводи касаційної скарги колегія суддів, у межах їх доводів, дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з червня 1993 року на законних підставах проживає на території України - в місті Донецьку, до цього часу постійно проживав у Вірменській РСР ( у даний час Республіка Вірменія).

В період досягнення 16 - річчя, статус особи, яка проживає в Україні, не оформляв і такий не оформлений на час судового спору.

Як вбачається з заяви, в грудні 2005 року звертався до відповідача - відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про видачу посвідки на постійне проживання в Україні, як особі без громадянства.

З письмової відповіді відповідача №2-17/3 від 9 червня 2006 року також вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі посвідки на постійне проживання з посиланням на те, що така може бути видана як громадянину Республіки Вірменія.

Відмовляючи у позові районний суд, з яким погодився і апеляційний суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що правових підстав для видачі ОСОБА_1 посвідки, як особі без громадянства, немає.

Завданням адміністративного судочинства, у відповідності з статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На період спірних правовідносин, звернення ОСОБА_1 з заявою - грудень 2005 року, умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства, порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, порядок оформлення і видачі посвідки на постійне проживання встановлювались і регулювались Законом України "Про імміграцію" (2491-14) і постановою Кабінету Міністрів України №1983 від 26 грудня 2002 року "Про затвердження Порядку формування квоти імміграції, Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, Порядку оформлення і видачі посвідки на постійне проживання" (1983-2002-п) .

Так, статтями 9, 11 Закону України "Про імміграцію", пунктами 11 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, 4 Порядку оформлення і видачі посвідки на постійне проживання встановлено, що для отримання дозволу на імміграцію разом із заявою встановленого зразка подається копія документа, що посвідчує (підтверджує громадянство (підданство) чи статус особи без громадянства), для оформлення посвідки на постійне проживання особа подає копію паспортного документу з імміграційною візою (особам, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності Закону України "Про імміграцію" (2491-14) та мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про прописку або отримали посвідку на постійне проживання в Україні), особа подає оригінал і копію паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року з відміткою про прописку чи посвідку на постійне проживання.

Судами правильно встановлено, що ОСОБА_1 зазначених вимог закону не дотримався, не подав відомості належності, чи відсутності громадянства іншої держави.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", чинного на період спірних правовідносин, особа без громадянства - це особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.

Як вбачається з довідки Посольства Республіки Вірменія в Україні №1378 від 2 жовтня 2006 року, ОСОБА_1 визнається громадянином Республіки Вірменія.

За таких обставин і наведених вимог закону, правових підстав для видачі скаржнику посвідки на постійне проживання в Україні, як особі без громадянства, немає.

При цьому, з урахуванням вимог закону та поданням відомостей належності (чи відсутності) до громадянства іншої держави, відповідач не відмовляється видати посвідку на постійне проживання в Україні.

Оскаржувані судові рішення відповідають дійсним обставинам справи, суди правильно застосували норми матеріального і процесуального права, а тому підстав для їх скасування немає.

Доводи касаційної скарги не ґрунтуються на законі і не спростовують висновків суду.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Калінінського районного суду м. Донецька від 8 листопада 2006 року і ухвалу апеляційного суду Донецької області від 14 лютого 2007 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки і порядку, передбаче них статтями 237 - 239 КАС України.