ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
17 липня 2008 року
|
|
м. Київ
|
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
|
Головуючого
|
Цуркана М.І.
|
|
суддів:
|
Амєліна С.Є.
|
|
|
|
|
Ліпського Д.В., Мойсюка М.І., Юрченка В.В.,
|
|
|
|
|
|
|
|
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька про визнання неправомірними дій, яка переглядається за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька на постанову Калінінського районного суду м. Донецька від 4 вересня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 3 листопада 2006 року
у с т а н о в и л а :
У липні 2006 року ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька (УПФ) про визнання неправомірними дій.
Зазначав, що у лютому 2005 року та в листопаді 2006 року звертався до пенсійного органу із заявами про призначення пільгової пенсії на підставі довідки з місця роботи та інших уточнюючих документів. Рішеннями УПФ від 18 травня 2005 року та 10 лютого 2006 року відповідно, заяви відхилені з посиланням на відсутність документів, які підтверджують пільговий стаж, а саме факт роботи в зоні відчуження Чорнобильської катастрофи.
Посилаючись на те, що такі дії суперечать вимогам Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12)
, - просив визнати дії УПФ щодо відмови у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах неправомірними та зобов'язати відповідача призначити пенсію відповідно до статті 55 цього Закону з лютого 2005 року.
Постановою Калінінського районного суду м. Донецька від 4 вересня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 3 листопада 2006 року, позов задоволено.
У касаційній скарзі УПФ, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та постановити нове, про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1. в лютому 2005 року та у листопаді 2006 року звертався до УПФ за призначенням пенсії на пільгових умовах на підставі посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (НОМЕР_1, виданого Донецькою обласною адміністрацією), копії посвідчення про відрядження № 634 від 10 серпня 1986 року, довідки № 07/183 від 13 серпня 1997 року про направлення на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС, довідки про оплату роботи в зоні відчуження Чорнобильської катастрофи на автошляху "Зелений Мис - Чорнобиль", карточки обліку доз опромінення та копії журналу робіт.
Комісією з призначення пенсій УПФ (протоколи № 24 від 18 травня 2005 року та № 592 від 10 лютого 2006 року) в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку на 10 років ОСОБА_1 відмовлено у зв'язку з тим, що відсутні первинні документи за час виконання ним вказаної роботи.
Задовольнивши позов суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком виходив з того, що відмова у перерахунку пенсії не ґрунтується на вимогах чинного пенсійного законодавства.
З таким висновком погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України.
Так, статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що особам, які проживали або працювали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для отримання державних пенсій.
Зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менш, ніж 5 календарних днів, - передбачено зменшення віку на 10 років.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (637-93-п)
для підтвердження спеціального трудового стажу (пільгового стажу або за вислугу років) приймаються лише уточнюючі довідки підприємств, установ організацій, або їх правонаступників.
За правилами частини 1 статті 101 Закону "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Це означає, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган.
Згідно відповіді прокуратури Петровського району м. Донецька № 716 від 16 квітня 1992 року матеріал перевірки відносно директора МСУ № 7 ОСОБА_2, в рамках якої на підприємстві (де і працював позивач) 17 лютого 1987 року вилучалися документи, знищено у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
За таких обставин, пунктом 2 наведеної вище постанови передбачено, що у разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Крім того, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, призначаючи пенсію на пільгових умовах необхідно врахувати її вид та особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників.
Зокрема, особам, які проживали або працювали на територіях радіоактивного забруднення для підтвердження періоду роботи можна надавати документи, передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (51-97-п)
.
Так, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС посвідчення видаються на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь в ліквідації аварії; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).
Оскільки пенсійний орган не спростував належність та достатність для підтвердження спеціального трудового стужу наданих позивачем документів, що є обов'язком відповідача, то рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального права, а висновки, викладені у них доводами касаційної скарги не спростовуються.
За правилами частини першої статті 224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 223, 230 КАС України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька залишити без задоволення, а постанову Калінінського районного суду м. Донецька від 4 вересня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 3 листопада 2006 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку визначеними статтями 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.І. Цуркан
Судді: С.Є. Амєлін
Д.В. Ліпський
М.І. Мойсюк
В.В. Юрченко