Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

суддів: Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Пилипчук Н.Г., Карася О.В.

при секретарі: Каліушко Ф.А.

за участю представників сторін:

позивача Слуцької Є.А.

3-ої особи Жепалова О.В.

розглянувши в судовому засіданні касаційні скарги:

1. Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

2. Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

на рішення господарського суду Харківської області від 12 квітня 2005 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 06 вересня 2006 року

у справі № А-13/30-05

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Харківнафтопродукт"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

3-тя особа Спеціалізована державна податковаї інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

У лютому 2005р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова №0002762303/0 від 25.06.2004р. та №0002762303/1 від 21.07.2004р..

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом з порушенням чинного законодавства на підставі висновків перевірки, які не відповідають фактичним обставинам справи. Застосування фінансових санкцій до підприємства здійснено на основі висновків перевірки вчиненої з перевищенням повноважень з боку податкового органу, що не може бути підставою для притягнення підприємства до відповідальності.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12 квітня 2005р., залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06 вересня 2006р., позовні вимоги ТОВ "Торговий Дім "Харківнафтопродукт" було задоволено в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що твердження податкового органу про використання позивачем РРО неналежного виду та системи є безпідставним. Прийняте на підставі помилкових висновків податкове повідомлення-рішення є незаконним.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, вказуючи на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, відповідач та 3-тя особа звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких поставлено питання про скасування вищезазначених судових рішень та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом було здійснено перевірку господарської одиниці – АЗС за адресою; м. Мерефа, пров. Яковлівський, 14, яка належить позивачу, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового і безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, про що складено акт №4176/2030275/23-310 від 10.06.2004р..

Зазначеним актом перевірки вказано, що в порушення п.3ст. 3 та ст. 12 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме, під час реалізації фіскальних функцій реєстратор розрахункових операцій не забезпечує єдиного нерозривного технологічного циклу при відпуску палива через паливно-роздавальні колонки, що є порушенням, оскільки не забезпечення даних вимог є свідченням про внесення непередбачених конструкторсько-технологічною та програмною документацією змін у конструкцію чи програмне забезпечення РРО.

На підставі зазначених висновків податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0002762303/0 від 17.09.2004р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання зі сплати штрафних санкцій в розмірі 1700,00грн..

За результатом адміністративного оскарження податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0002762303/1 від 21.07.2004р. у якому сума визначеного податкового зобов’язання залишилась незмінною.

Пунктом 3 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено обов’язок суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" на теріторії України у сферах визначених цим законом дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Таким чином, судом попередніх інстанцій було вірно встановлено, що посилання податкового органу у вказаному вище акті перевірки на зазначені норми закону не збігається із встановленими перевіркою фактичними обставинами справи, оскільки вказані норми не містять вимог щодо забезпечення відповідної послідовності, про яку йдеться в акті перевірки. Крім того, акт перевірки не зазначає яким чином позивачем було змінено або порушено конструкторсько-технологічну чи програмну роботу РРО.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що на АЗС ТОВ "Торговий Дім "Харківнафтопродукт" використовується спеціалізований для АЗС РРО "Dateks – МР500С", придбаний у вітчизняного виробника та який 27.07.2001р. включено до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій.

Технологічні вимоги до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій (протокольне рішення №13), якими обґрунтовують податківці застосування штрафних санкцій, набули чинності з 01.07.2002р.. Однак, Постановою Кабінету Міністрів України №199 від 18.02.2002р. (199-2002-п) , яка набула чинності 01.07.2002р., "Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування" вказано на те, що ці вимоги не поширюються на реєстратори розрахункових операцій, дозволені для застосування рішенням Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом до набрання чинності цими вимогами.

Крім того, судова колегія погоджується з обгрунтуванням ухвали апеляційної інстанції в тому, що оскільки штрафні санкції, застосовані відповідачем оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями не за порушення правил оподаткування, то не було законних підстав для визначення їх сумою податкового зобов’язання з поширенням на них вимог Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) щодо граничного строку сплати та положень щодо наслідків несплати.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції, що твердження контролюючого органу про використання позивачем РРО неналежного виду та системи є безпідставними, а прийняті на підставі зазначених висновків оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними.

Доводи касаційних скарг не спростовують висновків суду.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційних скаргах не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційні скарги: Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Х аркові – залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12 квітня 2005 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 06 вересня 2006 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.