Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову господарського суду Полтавської області від 11 липня 2006р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2006р.

у справі №19/42

за позовом Дочірнього підприємства "Кременчуцьке спеціалізоване управління №629" "Гідроспецфундаментбуд" ВАТ "Укргідроспецфундаментбуд"

до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення, -

У березні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області №0000461630/0/294 від 10.02.2006р., №0000471630/0/295 від 10.02.2006р., №0000484630/0/296 від 10.02.2006р..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає спірні податкові повідомлення-рішення незаконними та такими, що підлягають визнанню недійсними, оскільки відповідно до положень податкового законодавства визначені суми податкових зобов’язань були сплачені ним в строки, визначені п.4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Постановою господарського суду Полтавської області від 11 липня 2006р., залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2006р., позовні вимоги було задоволено.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовано тим, що податковим органом не було доведено наявність податкового боргу у позивача за серпень, вересень, жовтень 2005р., а наявні в матеріалах справи докази підтверджують повну сплату суми узгодженого податкового зобов’язання. Отже, суд дійшов висновку, що у податкового органу не було законних підстав для нарахування штрафу позивачу та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погоджуючись з рішеннями суду попередніх інстанцій відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій поставлено питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом було проведено перевірку своєчасності сплати ДП "Кременчуцьке спеціалізоване управління №629 "Гідроспецфундаментбунт" ВАТ "Укргідроспецфундаментбуд" податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень 2005р., про що складено акт №ш/16-022/0416659.

Відповідно до вказаного акта податковим органом виявлені порушення позивачем п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

На підставі вказаного висновку з посиланням на акт перевірки №47 від 08.02.2006р. були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- №0000461630/0/234 від 10.02.1006р., яким донараховано 575,76грн. штрафних санкцій, які складаються із суми штрафу у розмірі 10% за затримку на 26 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість за вересень 2005р. в розмірі 5757,62 грн.;

- №0000471630/0/235 від 10.02.2006р., яким донараховано 453,04грн. штрафних санкцій, які складаються із суми штрафу у розмірі 10% за затримку на 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість за вересень 2005р. в розмірі 4530,38грн.;

- №0000481630/0/236 від 10.02.2006р., яким донараховано 398,16грн. штрафних санкцій, які складаються із суми штрафу у розмірі 10% за затримку на 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість за жовтень 2005р. в розмірі 3981,6 грн.

Відповідно до п.п.15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Підпункт 15.1.2 цього пункту визначає, що податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли: податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано; судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

Згідно з 15.1.3 означеного закону відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого платник податку перебуває поза межами України, якщо такий період є безперервним та дорівнює чи є більшим за 180 днів.

Пункт 1.3 ст.1 означеного закону дає визначення, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Позивачем були дотримані строки, визначені положеннями п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідно до яких платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, - 220-1, 223, 224, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області – залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Полтавської області від 11 липня 2006р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23 жовтня 2006р.– залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.