К-34456/06 Про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень та їх скасування ( податок на прибуток ) - 09.07.2008 Прийняття

за позовною заявою приватного підприємства "Пол-Експорт" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова, треті особи: ТОВ "БрокБізнес", ЗАТ "Укрсплав", про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень та їх скасування,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова на постанову Господарського суду Львівської області від 26 травня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2006 року, -

У жовтні 2005 року приватне підприємство "Пол-Експорт" (далі – ПП "Пол-Експорт") звернулося до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова (далі – ДПІ у Галицькому районі міста Львова) з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 серпня 2005 року № 0000272630/2/04-23-2/32409148, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 41361600 гривень, з яких: 20680800 гривень – основний платіж, 20680800 гривень – штрафні санкції та № 000082630/2/04-23-2/32409148, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 24274066 гривень, з яких: 12137033 гривні – основний платіж, 12137033 гривні – штрафні санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту планової документальної перевірки від 11 травня 2005 року № 38/26-0/32409148 фінансово-господарської діяльності ПП "Пол-Експорт" з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та обов’язкових платежів до бюджету за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року, складеного ДПІ у Галицькому районі міста Львова, про порушення ПП "Пол-Експорт" підпункту 1.20.1 пункту 1.20, пункту 1.32 статті 1 та пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 20680800 гривень, а також підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 та підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до безпідставного включення до податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 12137032 гривні.

Позовні вимоги мотивував тим, що він обгрунтовано включив ціну (вартість) струмознімачів ТС-150, придбаних ним та реалізованих, з метою здійснення статутної (господарської) діяльності до складу валових витрат виробництва та обігу, а податок на додану вартість, сплачений у зв’язку з їх придбанням, - до складу податкового кредиту.

Постановою Господарського суду Львівської області від 26 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2006 року, позовні вимоги задоволено.

У поданій касаційній скарзі ДПІ у Галицькому районі міста Львова, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування зазначених судових рішень та відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з’явилися для розгляду справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2004 року позивач уклав договори купівлі-продажу № 34/04-04 від 12 квітня 2004 року, № 52/05-04 від 5 травня 2004 року, № 64/06-04 від 3 червня 2004 року з ЗАТ "Укрсплав", відповідно до яких ЗАТ "Укрсплав" зобов’язується поставити і передати у власність Покупця товар, в асортименті, кількості і за ціною, що вказані в Специфікації.

Господарські операції за вказаними договорами оформлено податковими накладними ЗАТ "Укрсплав" № 390 від 28 квітня 2004 року на суму 14341800 гривень, в тому числі ПДВ – 2390300 гривень, № 490 від 17 травня 2004 року на суму 14999424 гривні, в тому числі ПДВ – 2499904 гривні, № 562 від 14 червня 2004 року на суму 21001992 гривні, в тому числі ПДВ - 3500332 гривні. Податок на додану вартість у розмірі 2390300 гривень та 2499904 гривні був внесений до книги придбання товарів (робіт, послуг) за травень 2004 року та включений до податкового кредиту за травень 2004 року. Податок на додану вартість в розмірі 3550332 гривні був включений до податкового кредиту за червень 2004 року.

Разом з цим, між позивачем та ЗАТ "Укрсплав" укладено договори комісії № 2 від 16 квітня 2004 року, № 3 від 11 травня 2004 року, № 4 від 8 червня 2004 року, за якими позивач (комітент) доручив ЗАТ "Укрсплав" (комісіонеру) реалізувати за його дорученням на зовнішньому ринку товари виробництва українських підприємств, зокрема, струмознімачі ТС – 150.

Аналогічний договір купівлі-продажу № Вр38 від 6 вересня 2004 року був укладений між позивачем та ПП "ТК Варіс". За його умовами ПП "ТК Варіс" також зобов’язувалося поставити і передати у власність Покупця товар, асортимент, кількість і ціна якого вказані в Специфікації, що є додатком до договорів.

Господарську операцію за вказаними договорами оформлено податковими накладними ПП "ТК Варіс" № 60/2 від 20 вересня 2004 року на суму 24012000 гривень, в тому числі ПДВ – 4002000 гривень. Податок на додану вартість за цією податковою накладною був включений до податкового кредиту за вересень 2004 року.

У подальшому між ТОВ "БрокБізнес" та позивачем було укладено договори комісії № 4 від 6 вересня 2004 року за якими позивач (комітент) доручив ТОВ "БрокБізнес" (комісіонеру) реалізувати за його дорученням на зовнішньому ринку товари виробництва українських підприємств, а саме: струмознімачі ТС – 150 на суму 20149932 гривні без ПДВ.

Судами встановлено, що предметом господарських операцій купівлі-продажу між позивачем та ЗАТ "Укрсплав", ПП "ТК Варіс" є товари з найменуванням "Струмознімач ТС-150". Таке найменування визначено в угодах купівлі-продажу та в усіх первинних документах, складених на виконання господарських угод. Номенклатура таких операцій як струмознімач ТС-150 також зазначена у належним чином оформлених вантажно-митних деклараціях та підтверджена відповідачем в акті перевірки.

В акті перевірки відповідач, з посиланням на підпункт 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", вказує, що справедливою ринковою ціною, тобто звичайною ціною струмознімачів ТС-150, придбаних у ЗАТ "Укрсплав", ПП "ТК Варіс" є ціна, встановлена Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз у висновку № 1360/1361 комплексної (металів і сплавів, техніко-технологічної, товарознавчої) криміналістичної експертизі в кримінальній справі № 236 від 31 березня 2005 року, відповідно до якого досліджуваний об’єкт коштує 60 гривень та не є виробом, а являє собою виливок з алюмінію.

З огляду на цю обставину, відповідач дійшов висновку про необхідність застосування щодо вказаних операцій звичайної ціни в розмірі 60 гривень, визначеної за висновком експертизи для виливків з алюмінію, при віднесенні позивачем сум придбаних струмознімачів ТС-150 до валових витрат у ІІ, ІІІ та IV кварталі 2004 року, та, відповідно, про заниження об’єкту оподаткування з податку на прибуток підприємства. У зв’язку з цим, відповідачем також зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, що ввійшов до вартості товару - струмознімачів ТС-150, вартість яких не відноситься до складу валових витрат.

Згідно з пунктом 4 статті 7 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з’ясування всіх обставин у справі розкрита в частинах четвертій та п’ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає всі передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, в тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати ті докази, яких на його думку, не вистачає.

Принцип офіційного з’ясування всіх обставин справи зобов’язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі, незалежно від посилань чи доводів сторін.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що акт перевірки щодо визначення звичайної ціни на струмознімачі та їх номенклатури як виливки з алюмінію, не ґрунтується на первинних документах, що достовірно підтвердили б факти порушень, а в їх основу покладено висновок комплексної криміналістичної експертизи в кримінальній справі № 236, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз від 31 березня 2004 року. Позивач же правомірно включив витрати на їх придбання у ЗАТ "Укрсплав", ПП "ТК Варіс" в розмірі договірної ціни, визначеної у первинних документах, оскільки придбання названого товару було безпосередньо пов’язане із здійсненням ним власної господарської діяльності, так як струмознімачі були використані для їх подальшого продажу, за результатами якого він отримав прибуток. Окрім того, в акті перевірки відсутнє будь-яке обґрунтування підстав для застосування звичайних цін на товари (роботи, послуги). Характер господарських операцій також не може бути віднесений до визначених статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" випадків застосування звичайних цін з метою оподаткування.

Окрім того, позивачем підтверджено податок на додану вартість, включений до податкового кредиту у відповідній частині в податкових деклараціях за травень, червень, вересень 2004 року, податковими накладними, виписаними ЗАТ "Укрсплав", ПП "ТК Варіс" – постачальниками товару – струмознімачів ТС-150, відповідності податкових накладних вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та сплати позивачем постачальникам вартості придбаного товару.

При обов’язковій необхідності зазначених фактів для виникнення у платника податку права на податковий кредит вони, однак, не є єдиними, що підлягають доведенню в судовому процесі при розгляді справи, предметом якої є спір про вказане право.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно зі статтею 3 цього Закону, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Таким чином, податковий кредит обумовлюється такою обов’язковою умовою, як придбання платником податку товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, що в свою чергу передбачає реальність поставки товарів (робіт, послуг).

Вказані обставини підлягають обов’язковому доведенню під час судового розгляду справи щодо правильності формування платником податку податкового кредиту.

Обґрунтовуючи правомірність виключення зі складу валових витрат виробництва та обігу позивача ціни (вартості) струмознімачів Т С-150, придбаних за договорами купівлі-продажу № 34/04-04 від 12 квітня 2004 року, № 52/05-04 від 5 травня 2004 року, № 64/06-04 від 3 червня 2004 року, укладеними ним з ЗАТ "Укрсплав" та договором купівлі-продажу № Вр38 від 6 вересня 2004 року, укладеним з ПП "ТК Варіс", а також правомірність виключення із сум податкового кредиту, сформованого позивачем в податкових деклараціях за травень, червень, вересень 2004 року податку на додану вартість та визначення в зв’язку з цим позивачу податкових зобов’язань, відповідач посилався на висновок комплексної (металів і сплавів, техніко-технологічної, товарознавчої) криміналістичної експертизи від 31 березня 2005 року № 1360/1361, проведеної Київським НДІ судових експертиз, про невідповідність виливків вилучених при митному оформленні в режимі експорту, зокрема, у ТОВ "Укрсплав", ТОВ "БрокБізнес", з якими позивач укладав угоди комісії про продаж на експорт струмознімачів, придбаних у ТОВ "Укрсплав", ПП "ТК Варіс", технічним умовам, затвердженим за струмознімачами, а також кодам за товарною номенклатурою УКТ ЗЕД, вказаних у вантажних митних деклараціях щодо експорту цих виливків.

З наявних в матеріалах справи виділених з кримінальної справи № 236, порушеної Головним слідчим управлінням Служби Безпеки України матеріалів (протоколів допиту свідка) вбачається, що громадянин Алдошин Василь Іванович, який вказаний як керівник фірми "Lineston Ltd" та громадянин Якубов Бінат Адил огли, який зазначений як комерційний директор фірми "Datecom LLC", отримувачі вантажу за вантажними митними деклараціями, що уклали від імені цих фірм з ТОВ "Укрсплав" зовнішньоекономічні контракти з придбання струмознімачів, переданих позивачем згідно договорів комісії, не причетні до діяльності вказаних фірм; посвідчувальний напис в картках про відкриття банківських рахунків вказаних фірм від імені Алдошина В.І. та Якубова Біната Адил огли нотаріусом, прізвище та печатка якого значаться в такому написі, не виконувався (а. с. 36 – 61, т. 2).

Посилання відповідачів на зазначені обставини вимагали ретельної перевірки доводів податкової інспекції про відсутність у позивача законних підстав для формування податкового кредиту за податковими накладними, виписаними ТОВ "Укрсплав" та ПП ТК "Варис". При цьому підлягав встановленню факт поставки вказаним постачальникам позивачу струмознімачів із з’ясуванням з цією метою, зокрема, обставин щодо виробника вказаного товару, умов його виробництва, транспортування, експорту, контрагентів позивача за договорами комісії, виконання ними своїх зобов’язань перед позивачем, фірм-нерезидентів – отримувачів вантажів за вантажними митними деклараціями, оформленими в режимі експорту щодо переданих позивачем на комісію струмознімачів тощо.

При цьому суду слід було витребувати необхідні для з’ясування відповідних обставин докази, в тому числі і з власної ініціативи, що відповідало б вимогам частин четвертої та п’ятої статті 11 КАС України. Такими доказами можуть бути, зокрема, письмові докази, що містяться в кримінальній справі № 236, на які посилаються відповідачі, оскільки це відповідає частині першій статті 79 КАС України.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суди першої і апеляційної інстанцій неповно встановили фактичні обставини справи, допустили порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення ними незаконних судових рішень.

Наведені обставини, відповідно до частини 2 статті 227 КАС України, надають суду касаційної інстанції право скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, під час якого суду слід врахувати наведене та у відповідності із вимогами закону вирішити даний спір.