Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області, третя особа - Головне Управління праці та соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації про стягнення щорічної грошової допомоги, яка переглядається за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 5 липня 2006 року

У травні 2006 року ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області (УПСЗН) про стягнення щорічної одноразової допомоги.

Зазначав, що йому, як учаснику бойових дій, згідно із статтею 14 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня належить виплачувати разову грошову допомогу у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Посилаючись на те, що у 2003-2005 роках виплати проведені у розмірі, що не співвідноситься із розміром мінімальної пенсії за віком, просив стягнути з відповідача 1898,75 грн. заборгованих виплат.

Постановою Якимівського районного суду Запорізької області від 15 червня 2006 року позов задоволено.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 5 липня 2006 року у відкритті апеляційного провадження відмовлено.

У касаційній скарзі УПСЗН, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати і постановити нове рішення.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції справа розглянута в порядку адміністративного судочинства.

Відмовивши у відкритті провадження, апеляційний суд виходив з того, що апеляційна скарга подана в порядку цивільного судочинства, а тому не може розглядатись за правилами Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) ( КАС) України (2747-15) .

З таким висновком погодитися не можна.

Згідно з визначенням наведеним у пункті 1 частини 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Це означає, що справа за позовом ОСОБА_1. до Управління праці та соціального захисту населення Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області про стягнення щорічної грошової допомоги є адміністративною, а спір правильно вирішувався судом першої інстанції за нормами КАС України (2747-15) .

Оскільки рішення суду ухвалено в порядку адміністративного судочинства то переглядатись в апеляційному порядку воно може виключно за правилами цього ж судочинства.

Порядок і строки апеляційного провадження визначені статтею 186 КАС України, а особливості прийняття апеляційної скарги - статтею 189 цього Кодексу.

Зі змісту зазначених правових норм прямо не вбачаються підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження. Частина третя статті 189 КАС містить лише вказівку на те, що ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження можуть бути оскаржені в касаційному порядку.

Аналіз зазначеної норми дає підстави вважати, що йдеться про можливість застосування апеляційним судом, за аналогією, правил статті 109 КАС згідно з частиною першою якої суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо: заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства; у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили: постанова суду чи ухвала суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, про закриття провадження в такій справі у зв'язку з відмовою позивача від адміністративного позову або примиренням сторін; настала смерть фізичної особи чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено адміністративний позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Оскільки апеляційна скарга УПСЗН підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а обґрунтована доводами з посиланням на норми цивільного процесуального законодавства, то таке помилкове і формальне посилання, само по собі, не перетворює спір у цивільний, а скаргу на таку, що не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, тобто підстав для застосування правил статті 109 КАС не вбачається.

Таким чином судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування ухваленого рішення та направлення справи до апеляційного суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Керуючись викладеним, статтями 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 5 липня 2006 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку визначеними статтями 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.