Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника позивача – Семенюти Д.В.,

представника відповідача – Чабана О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова

на постанову господарського суду Львівської області від 18 травня 2006 року

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 09 листопада 2006 року

у справі № 5/2691-9/446

за позовом Приватного підприємства "Львів – Охоронсервіс"

до Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова

про скасування податкових повідомлень – рішень, -

У грудні 2005 року ПП "Львів – Охоронсервіс" звернулось до суду з позовом до ДПІ у Франківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень – рішень № 14896/10/23-1 від 01 серпня 2005 року, № 14897/10/23-1 від 01 серпня 2005 року та № 14895/10/23-1 від 01 серпня 2005 року.

Постановою господарського суду Львівської області від 18 травня 2006 року позов задоволено повністю.

Скасовані податкові повідомлення – рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова № 14896/10/23-1 від 01 серпня 2005 року, № 14897/10/23-1 від 01 серпня 2005 року та № 14895/10/23-1 від 01 серпня 2005 року.

Присуджено позивачу з Державного бюджету 3, 40 грн. державного мита.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09 листопада 2006 року постанову господарського суду Львівської області від 18 травня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Франківському районі м. Львова, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 18 травня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 09 листопада 2006 року, в задоволенні позовних вимог відмовити.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу ПП "Львів – Охоронсервіс", посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, винесеними на підставі правильно встановлених обставин справи з повним додержанням норм матеріального і процесуального права, просить залишити касаційну скаргу ДПІ у Франківському районі м. Львова без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 18 травня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 09 листопада 2006 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

ДПІ у Франківському районі м. Львова провела комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП "Львів – Охоронсервіс" за період з 01 липня 2003 року по 01 квітня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 249/23-1/32126964 від 28 липня 2005 року.

В акті перевірки було встановлено порушення підпункту 8.1.3 п. 8.1, підпункту 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що мало вираз у безпідставному нарахуванні амортизаційних відрахувань в сумі 300700, 00 грн. на основні фонди, які були передані до статутного фонду ТОВ "Юніко–експо" та не використовувались у господарській діяльності, у зв’язку з чим було занижено податок на прибуток за І квартал 2005 року на суму 75175, 00 грн.

Крім того, в акті перевірки було встановлено, що в порушення п. 1.8 ст. 1, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.2 п. 7.4, підпункту 7.7.1, підпункту 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем по операції з придбання будівель та передачею цих будівель у статутний фонд завищено податковий кредит в липня 2004 року на суму податку на додану вартість в розмірі 3060000, 00 грн., у зв’язку з чим було занижено податок на додану вартість за липень 2004 року на 388, 00 грн. та встановлено зменшення від’ємного значення чистої суми податкових зобов’язань по податку на додану вартість на 3059612, 00 грн.

01 серпня 2005 року ДПІ у Франківському районі м. Львова на підставі акту перевірки прийняла податкові повідомлення – рішення:

1) № 14895/10/23-1, яким ПП "Львів – Охоронсервіс" визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 90210, 00 грн., у тому числі 75175, 00 грн. – основний платіж та 15035, 00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

2) № 14896/10/23-1, яким виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2004 року на 3059612, 00 грн.;

3) № 14897/10/23-1, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 558, 00 грн., у тому числі 388, 00 грн. – основний платіж та 170, 00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Позивач згідно договору купівлі-продажу від 14 липня 2004 року придбав будівлю корпусу № 32 літ. "Ц-4" загальною площею 6731, 4 кв. м, що розташована по вулиці Угорській буд. № 14 у м. Львові, у ТОВ "Торгово-фінансова компанія" за 10281 600 грн., в тому числі податок на додану вартість – 1 713600, 00 грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу будівлі від 14 липня 2004 року ПП "Львів – Охоронсервіс" придбало будівлю корпусу № 32/1 літ. "Ч-9" загальною площею 3 885, 60 кв. м, розташовану по вулиці Угорській буд. № 14 у м. Львові у ТОВ "Торгово-фінансова компанія" за 8 078 400,00 грн., в тому числі податок на додану вартість – 1 346 400, 00 грн.

На виконання наведених вище договорів ТОВ "Торгово-фінансова компанія" передала позивачу дані будівлі згідно актів прийому передачі від 14 липня 2004 року.

14 липня 2004 року ТОВ "Торгово-фінансова компанія" виписало ПП "Львів – Охоронсервіс" податкову накладну № 607.2 на загальну суму 18360000, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість – 3060000, 00 грн.

Дані договори були зареєстровані в реєстрі права власності на нерухоме майно, що підтверджується витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 4268185 від 27 липня 2004 року та № 4268034 від 27 липня 2004 року.

За придбані будівлі позивачем були проведені розрахунки в безготівковій формі в повному обсязі в липні 2004 року.

Придбане нерухоме майно було зараховано підприємством на баланс та відображено по дебету рахунку 10 "Основні засоби".

Основні фонди першої групи були введені в експлуатацію згідно з наказом № 1-03 від 14 липня 2004 року та виведені з експлуатації в момент внесення їх в статутний фонд ТОВ "Юніко-експо" згідно з наказом № 2-03 від 15 березня 2005 року.

На підставі рішення власника ПП "Львів – Охоронсервіс" за № 1/05 від 10 березня 2005 року вищенаведені будівлі по вулиці Угорській буд. № 14 у м. Львові загальною вартістю 15 356983, 00 грн. були передані як внесок в статутний фонд ТОВ "Юніко-експо" (м. Львів, вул. Городницька, 54) на підставі акту прийому-передачі від 14 березня 2005 року та відображені по кредиту рахунку 103 "Будинки та споруди".

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивачем були придбані основні фонди з метою подальшого їх використання в своїй господарській діяльності.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Згідно з п. 1.11 ст. 1 вищезазначеного Закону термін "основні фонди" вживаються у значенні, визначеному в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Абзацом першим підпункту 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.

Під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею (підпункт 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 вищезгаданого Закону).

Відповідно до положень абзацу другого підпункту 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 цього ж Закону амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що придбане позивачем у ТОВ "Торгово-фінансова компанія" нерухоме майно призначалось позивачем для інвестиційного проекту, а саме: для створення сучасного бізнес – центру для здачі в оренду. Таким чином, придбане позивачем у ТОВ "Торгово-фінансова компанія" нерухоме майно є основними засобами, які підлягають амортизації, оскільки воно призначалось для використання у його господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію, та вартість його поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.

Крім того, в подальшому позивачем була здійснена господарська операція з передачі цього нерухомого майна до статутного фонду ТОВ "Юніко-експо", яка відповідно до п. 1.28 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) є прямою інвестицією.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про правомірність віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в складі вартості придбаного майна у ТОВ "Торгово-фінансова компанія", в розмірі 3060000, 00 грн.

Колегія суддів також погоджується з судом апеляційної інстанції про безпідставність посилань відповідача на порушення ТОВ "Торгово-фінансова компанія" законодавства при формуванні податкових зобов’язань з податку на додану вартість при продажу нерухомого майна, як на підставу позбавлення позивача права на податковий кредит в сумі 3060000, 00 грн., оскільки суд апеляційної правильно виходив з того, що Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не ставив право платника податку на податковий кредит та відповідно на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в залежність від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, у випадку, якщо платник податку виконав усі передбачені законодавчі вимоги для формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

При цьому посилання відповідача на положення підпункту 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" колегія суддів визнає безпідставним з огляду на те, що підпунктом "б" п. 4 розділу 2 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) та деяких інших законодавчих актів України" від 25 березня 2005 року № 2505-IV, який набрав чинності з 31 березня 2005 року, було виключено з переліку операцій, які не є об’єктом оподаткування, операцію з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім підакцизних товарів) або їх вивезенні за межі митної території України.

Суди попередніх інстанцій також дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність донарахування суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 90210, 00 грн., оскільки правильно виходили з того, що придбані позивачем основні засоби підлягали амортизації згідно норм, передбачених підпунктом 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

При цьому суди попередніх інстанцій правильно виходили з безпідставності посилання відповідача на положення підпункту 8.1.3 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки правильно виходили з того, що передача нерухомого майна до статутного фонду ТОВ "Юніко-експо" є прямою інвестицією відповідно до п. 1.28 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і не є продажем в розумінні цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Франківському районі м. Львова підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Львівської області від 18 травня 2006 року та ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 09 листопада 2006 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 18 травня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 09 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.