Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Бутенка В.І., Панченка О.І., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана І.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Охтирка Сумської області на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 30 грудня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 20 квітня 2005 року у справі за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Охтирка до ОСОБА_1про стягнення страхових витрат, -

В жовтні 2003 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Охтирка Сумської області (надалі - відділення Фонду, позивач) звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що в його провадженні знаходиться справа потерпілого ОСОБА_2 який загинув при виконанні службових обов'язків 01.10.2002 року внаслідок дорожньо-транспортної події в м. Тростянець. ДТП сталося внаслідок наїзду автомобіля ВАЗ-2102 під керуваннямОСОБА_1. на велосипедистаОСОБА_2, який від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці ДТП.

На підставі акту форми Н-1 від 20.10.2002 року, висновку судово-медичної експертизи та свідоцтва про смерть відділенням Фонду було призначено і виплачено одноразову страхову виплату на сім'ю потерпілого у розмірі 28892,40 грн., крім того - 5778,48 грн. одноразової допомоги доньці потерпілогоОСОБА_3та 368,45 грн. витрат по доставці одноразових виплат і виплат на поховання, а також призначено щомісячні виплати доньці потерпілого по 160,51 грн.

З 01.03.2003 р. щомісячна страхова виплата була перерахована у зв'язку з підвищенням мінімальної заробітної плати, розмір якої склав 189,72 грн.

У зв'язку зі здійсненими виплатами та на підставі ст. 460 ЦК України в редакції 1963 року позивач просив суд стягнути в порядку регресу зОСОБА_1. кошти в розмірі 36822,78 грн., які були виплачені відділенням Фонду утриманцю та членам сім'їОСОБА_2

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 30 грудня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 20 квітня 2005 року, в задоволенні позову Фонду було відмовлено.

Не погоджуючись із постановленими по справі судовими рішеннями, відділення Фонду звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963 (1501-06) року в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просило вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, стягнувши зОСОБА_1. відшкодовану сім'ї потерпілого суму у розмірі 36822,78 грн.

Листом Верховного Суду України від 07.11.2005 р. на підставі п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) зазначену касаційну скаргу зі справою було передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в порядку касаційного провадження.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі акту форми Н-1, висновку судово-медичної експертизи, свідоцтва про смерть та інших документів відділенням Фонду за період з 01.10.2002 р. по 01.10.2003 р. було виплачено утриманцю та членам сім'їОСОБА_2 одноразову страхову виплату, одноразову допомогу доньці потерпілого, витрати по доставці одноразових виплат на поховання, а також призначено щомісячні виплати доньці потерпілого на загальну суму 36822,78 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що згідно вироку Тростянецького районного суду Сумської області від 21.01.2003 рокуОСОБА_1 до розгляду кримінальної справи в суді відшкодував потерпілій ОСОБА_4 20 тисяч грн. матеріальних та моральних збитків. Вироком суду зОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 було достягнуто 2 858 грн. моральної шкоди.

Згідно розписки ОСОБА_4 від 17.01.2003 р. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди вона отримала 4 358 грн., а в рахунок відшкодування моральної шкоди 13 642 грн., а всього 18 000 грн.

Згідно довідки локомотивного Депо Смородине №62 від 07.11.2003 р. на підставі виконавчого листа №1-37-2003 р. із заробітної платиОСОБА_1. було утримано та перераховано на користь ОСОБА_4 суму у 285 грн.

З урахуванням викладених фактів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, і з цим вірно погодилася колегія суддів апеляційного суду, що відділенням Фонду при призначенні страхових виплат ОСОБА_4 а також при нарахуванні одноразової допомоги та допомоги на поховання, необхідно було врахувати, що на той час ОСОБА_1 вказані суми допомог були вже повністю відшкодовані в добровільному порядку, а відтак відповідач не може сплачувати ці суми вдруге.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують і при ухваленні оскаржуваних судових рішень порушень норм матеріального та процесуального права ними допущено не було.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що з'ясувавши в достатньо повному обсязі обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення, що відповідають вимогам закону. Висновки судів достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Доводи касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовують та зводяться до незгоди з ними.

За правилами ч.3 ст. - 220-1, ч.1 ст. 224 КАС України, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Охтирка Сумської області - залишити без задоволення, а рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 30 грудня 2004 року та на ухвалу апеляційного суду Сумської області від 20 квітня 2005 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статтями 235- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.